Ямата-но ороті

Назва дракона може записуватися ієрогліфами як八岐大蛇, 八俣遠呂智, 八俣遠呂知. Перша згадка Ямата-но ороті зустрічається в Кодзікі (VIII століття) в записі 八俣遠呂智. З приводу перекладу назви існують різні думки: якщо перша частина, «ямата», у всіх варіантах означає «розділений на вісім частин» у сенсі «восьмиголовий і восьмихвостий», то слово «ороті» (старояп. woröti) набуло значення «великий Змій» пізніше. В Ніхонґі «о» записано як «пік», «ро» — як суфікс, а «ти» — як «дух, божество».

Згідно з переказами, після вигнання з небесних полів (Такаманохара), японський міфічний герой Сусаноо спустився до річки Хі (яп. 簸川, в давнину вимовлялося як «Пі»[1], нинішня Хії[2]) в провінції Ідзумо, де зустрів заплаканих старого зі старою і дівчинкою. Старий відрекомендувався як Асінадзуті, син старшого камі гір Ооямацумі. Дівчинка ж була Кусінада-хіме, жіноча камі й майбутня дружина Сусаноо. На питання, чому сім'я в такому горі, старий відповів, що раніше він мав 8 дочок, але всіх аж до останньої довелося по черзі віддати чудовиську — восьмиголовому гігантському змію.

За описом, змій мав 8 голів і 8 хвостів на одному тулубі; червоні, як вишні, очі; на його тілі росли мох і кипариси, а довжина його дорівнювала величині 8 долин і 8 пагорбів. Після того, як старий пообіцяв герою віддати йому Кусінада-хіме в дружини, Сусаноо за його допомоги підготував хитрість, щоб перемогти Змія. Він наказав зварити жбан 8 разів перегнаного саке і поставив напій всередині високої огорожі з вісьмома воротами.

Після того, як це було виконано, з'явився змій Ямата-но ороті, всіма 8 головами випив саке і, сп'янівши, заснув міцним сном. Тоді Сусаноо відрубав своїм мечем Тоцука-но цуругі змію всі голови, забарвивши при цьому води річки Хі його кров'ю в червоний колір. Коли герой розрубав середній хвіст чудовиська, він виявив Кусанагі — священний меч, який є зараз однією з трьох регалій японських імператорів.

Перемога Сусаноо над змієм є приводом для щорічних свят у різних синтоїстських храмах.

Є припущення, що переказ є метафорою боротьби місцевих жителів з річкою Хії, яка в давні часи завдавала значної шкоди своїми повенями[3].

• Колектив авторів. Боги, святилища, обряды Японии: Энциклопедия синто / Под ред. И.С. Смирнова; отв. ред. А.Н. Мещеряков; отв. секр. В.А. Федянина. — М. : РГГУ, 2010. — С. 98—99. — (Orientalia et Classica: Труды Института восточных культур и античности) — 1200 прим. — ISBN 978-5-7281-1087-3.
• Ikeuchi K. The history of flood control and the floodway projects of the Hiikawa River. // International Workshop on Floodplain Risk Management I. — 1996. — Т. 159, № 171 (23 січня). — С. 11.