Янченко Петро Олександрович
Петро Олександрович Янченко (нар. 12 червня 1830 — пом. 1901) — російський поміщик, голова Катеринославського губернського земського зібрання (1872—1885).
| Петро Янченко | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Петро Олександрович Янченко |
| Народився |
12 червня 1830 Добропілля, Україна |
| Помер | 1901 |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Діяльність | суддя |
| Посада | суддя |
| Попередник | Янченко Олександр Андрійович |
| Наступник | Вістенгаузен Карл Олександрович |
Життєпис
Народився в сім'ї поміщика Олександра Андрійовича в селі Добропілля 12 липня (30 липня по старому стилю) 1830 року. Він був шостою дитиною в сім'ї. Як і його дід і батько він почав свою кар'єру в армії, дослужившись до звання штабс-ротмістра, а завершив її на цивільній службі у званні дійсного статського радника.
Саме Петру довелося налагоджувати відносини з селянами після скасування кріпосного права в 1861 році. Але він не поспішав це робити на квітень 1862 року статутна грамота з колишніми кріпаками ще не була підписана. Розгляд викупного договору відбувся тільки 2 грудня 1863 року. Згідно з угодою селяни отримували 2 десятини землі на людину, стільки скільки у них було до реформи. Частина земель що не оброблялися після 1861 року Петро продав колоністам і іншим дворянам.[1]
У 1864 році він згадується в документах як кандидат у світові посередники 10-го ділянки Бахмутського повіту. Із заснуванням в 1866 році Бахмутського земства, Петро Олексійович весь свій час зосередив на земській роботі. На першому ж засіданні його обрали членом Бахмутської земської повітової управи і членом повітового училищної ради. У 1869 Петро стає губернським гласним і членом ревізійної комісії; в 1870 році його затвердили як мирового суддю Бахмутського повіту; будучи суддею він одночасно з 1870—1876 був беззмінним секретарем губернської земської управи і гласним губернського земського зібрання. У 1872 році Петра обрали головою губернського земського зібрання. На цій посаді він перебував до 1885 року.
У 1885 році несподівано для всіх Петро зняв з себе посаду голови і вийшов зі складу губернського земського зібрання. У 1889 році він вже згадується як керуючий Казенної палатою Катеринославської губернії. Цю посаду він обіймав до 1893 року.
У 1890 році Янченко виконував обов'язки губернатора під час поїздки останнього на рудники Завадського і Лемішевського в Слов'яносербському повіті. У 1895 році Петра обрали членом Училищної ради Катеринославської Маріїнської жіночої гімназії. Про діяльність Петра Олексійовича після 1895 року нічого невідомо.[2]
Остання згадка про Петра Олексійовича як власника маєтку в селі Добропілля датується 1900 роком.[3]
Примітки
- Петренко А. Н. Доревоюционная история села Добропілля. Стр 10-11
- Петренко А. Н. Доревоюционная история села Доброполья. Стр 12
- Петренко А. Н. Доревоюционная история села Доброполья. Стр 16
Джерела
- Кочергін І. О. Петро Янченко — адміністратор провінційного земства доби ліберальних реформ Олександра ІІ / І. О. Кочергін // Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження: збірник наукових праць / редкол.: С. І. Світленко (відп. ред.) та ін. — Д.: Вид-во ДНУ, 2010. — Вип.8. — С.201-213.
- Петренко А. Н. Доревоюционная история села Доброполья // Береже пам'ять село. Матеріали історико-краєзнавчих конференцій (травень, вересень 2015 року). Випуск 6. Збірник у двох частинах. Частина 2. — Добропілля 2016.