Яхневич Орися Михайлівна

Яхмевич Орися Михайлівна
Народилася 17 жовтня 1947(1947-10-17) (74 роки)
Семенівка
Громадянство  Україна
Національність українка
Діяльність поетеса, прозаїк
Мова творів українська
Роки активності 1962 — донині

Яхневич Орися Михайлівна (17 жовтня 1947, Семенівка) — українська письменниця, поетеса, авторка пісень. Лауреат премії імені Тараса Мельничука, лауреат премії імені Леся Мартовича, лауреат премій імені Григорія Никифорука.[1][2] Друкується в газетах, журналах, альманахах, збірниках.[3]

Біографічні відомості

Орися народилась в невеличкому покутському селі Семенівка на Городенківщині в селянській родині. В п'ятирічному віці захворіла на незначну хворобу, побічні прояви якої призвели до ускладнень, з того часу вона прикута до ліжка. Орися екстерном закінчує школу.

1962 року вперше надрукувала добірку своїх віршів під назвою «Життя всміхається через вікно». 

Діти бігають, граються, вчаться, — розповідає Орися Яхневич, — ось і сестричка. Завжди їй ніколи: уроки, уроки. А я? Добре, що мама поруч: то грілку до ніг прикладе, то постіль поправить. Я ж лежала, щільно замотана від ніг до голови. Чекала з нетерпінням тата з кузні, який неодмінно знаходив для мене лагідні слова. і мріяла. Згадувала першу вчительку, світ навколо, і по-дитячому щиро вірила, що скоро все погане минеться і я буду така, як усі. [4].

В 1977 році побачила світ перша книжка поетеси «Я іду» з передмовою Дмитра Павличка.

В 1984 році вийшла друком друга поетична книга — «Путь». В 1985 році її прийняли до Спілки письменників України. Тоді ж вона вступила до всесоюзного літературного інституту імені Горького. Їй не вдалося його закінчити — через хворобу та розпад союзу.

Мати до своєї смерті у 2007 році доглядала за Орисею, згодом цим став займатись племінник Іван Андрухович, який працює в районному відділі освіти.

Нагороди
  • 2007 — почесна відзнака «За подвижництво в культурі Прикарпаття».[5]

Творчий доробок

Є автором збірок:[6][7]

  • Життя всміхається через вікно (1962)
  • Я іду (1977)
  • Путь (1984)
  • Сонце і гроза (1993)
  • Нескорена (1994)
  • Чари любові (1996)
  • Ещё не вечер (1997)
  • Молімось (2003)
  • Крізь час і простір (2005)
  • Тепло любистку (2006)
  • Горіння (2008).

 
Мені б хоч краплинку натхнення
В цю ніч, що моєю не є.
А мама відкрила варення
І в ліжко мені подає...

Не спиться. Ікони. Портрети.
Зірки на віконних шибках...
Мене б хоч згадали поети
В цей час, коли тлумиться птах...

Стають білобучими ранки.
Ангелами зорі стають.
Я долі недоброї бранка,
Та в болю - поезії суть.

І падаю знов на коліна -
Молюся, тихіша трави.
За мною стоїть Україна
Й півсвіту, як півголови...[8]

Примітки
  1. ТРК РАІ (6 січня 2014). Нескорена покутянка. Процитовано 11 серпня 2016.
  2. ira. Коломия ВЕБ Портал. kolomyya.org. Процитовано 11 серпня 2016. Текст « Володар поетичного слова» проігноровано (довідка)
  3. Відомі поети Прикарпаття .: ІСТОРИЧНЕ ПРИКАРПАТТЯ. www.history.iv-fr.net. Процитовано 11 серпня 2016.
  4. Оповідь про Орисю Яхневич
  5. Івано-Франківська обласна державна адміністрація  :: Ювілейний вечір поетеси О.Яхневич. www.if.gov.ua. Процитовано 11 серпня 2016.
  6. Фонд Президентів України. www.irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 11 серпня 2016.
  7. ІФOOНСПУ - ОРИСЯ ЯХНЕВИЧ. writer.if.ua. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 11 серпня 2016.
  8. лірика від Орисі Яхневич

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.