Яґбе'у Сейон

Був співправителем свого батька, Єкуно Амлака, упродовж кількох останніх років його правління, а по його смерті став одноосібним правителем Ефіопії. Прагнув поліпшити стосунки свого царства з мусульманськими сусідами. Утім, подібно до батька, його спроби щодо надання особливих повноважень ефіопському патріарху були невдалими. У своєму листі єгипетського султана, датованому 1289 роком негус дорікав останньому, що той піклується про християн, натомість мав би опікуватись лише своїми мусульманськими підданими[1].

1288 року Сейон планував здійснити паломництво до Єрусалима, однак відрядив туди посланцем свого єпископа. Дорогою назад єпископа захопив султан Адалу, який змушував ефіопського патріарха навернутись в іслам. Коли йому це не вдалось, він зробив єпископу обрізання, перш ніж звільнити його. Негус виступив проти Адалу та, незважаючи на підтримку останнього з боку двох мусульманських правителів, султан зазнав поразки, а його столиця здалась переможцям[2].

Іншою визначною подією, що сталась за часів його правління, було повстання Йї'кебене, який намагався захопити імператорський трон[3].

Деякі історики вважають, що Ягбе'у Сейон заповідав синам правити після його смерті по черзі упродовж року кожному. Інші вважають, що його сини правили країною по черзі через династичну плутанину[4][5].