Ґаліт

Ґаліт[5] (рос. галлит; англ. gallite; нім. Gallit m) — сульфід міді і ґалію координаційної будови.

Ґаліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Gal[2]
Хімічна формула CuGaS₂
Nickel-Strunz 10 2.CB.10a[3]
Dana 8 2.9.1.3
Ідентифікація
Сингонія Тетрагональна сингонія[4]
Просторова група space group I-42dd
Інші характеристики
Типова місцевість Цумеб (рудник)d[3],
Kipushi mined[3]
 Ґаліт у Вікісховищі

Етимологія та історія

Мінерал вперше був виявлений в 1958 р. Гюго Струнцем, Бруно Х. Гейєром та Еріхом Сейлігером в шахті Цумеб в Намібії. Це був перший відомий мінерал рідкісного хім. елемента галію.

Загальний опис

Хімічна формула: CuGaS2. Склад у %: Cu — 32,19; Ga — 35,32; S — 32,49 %. Сингонія тетрагональна. Ізоструктурний з халькопіритом. Утворює дрібні ксеноморфні зерна та мікроскопічні виділення. Густина 4,2 і більше. Твердість 3-3,5. Колір сірий. Риса сіро-чорна. Блиск металічний. Непрозорий. Виявлений у родов. Цумеб (Намібія) і Кіпуші (ДРК). Рідкісний.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. mineralienatlas.de
  5. Кульчицька, Г.; Черниш, Д. (2012). Проблеми української мінералогічної термінології. Мінералогічний журнал (34, № 4). с. 78–82. ISSN 0204-3548. Процитовано 18 квітня 2020.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ґаліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Ґаліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.