Ґьокуро
Ґьокуро́ яп. 玉露, ぎょくろ, МФА: [gʲokuɾoː], «самоцвітна роса») — різновид японського зеленого чаю вищого класу.
Опис
Вирощується в місті Удзі на півдні префектури Кіото. Збирається в кінці квітня. Перед збором, останні двадцять днів. затіняється спеціальними пристосуваннями. Це дозволяє збільшити вміст амінокислот (тіаніну) в чайних листках, і водночас зменшити вміст катехіну — (джерела гіркоти в чаї, поряд з кофеїном), а в результаті — отримати солодкий смак. Також, чай, в процесі затінення, набуває особливого аромату.
Назву чаю дала чайна компанія Yamamotoyama. Шостий власник якої, Ямамото Кахей, вперше відкрив світу ґьокуро в 1835 році. Технологія виробництва була завершена уже іншим виробником на початку епохи Мейдзі.
Колір настою блідо-зелений. Служить основою для приготування церемоніального порошкового чаю. Ґьокуро сприяє очищенню судин головного мозку, кровоносної системи, покращення гостроти зору.
Приготування
Торговці японським чаєм рекомендують унікальний метод для приготування ґьокуро, який відрізняється від типового заварювання чаю:
- Використовувати подвійну дозу сухого чайного листа для заданої кількості води (наприклад, від 6 до 10 г на 180 мл, або від 2 до 3 чайних ложок на 2 маленькі чашки;
- Використовувати нижчу температуру води для заварювання (в діапазоні 50°C — 60 °C (122°F — 140 °F) замість 65°C — 75 °C (149°F — 167 °F) для Сентя;
- Збільшити тривалість заварювання, принаймні, першої інфузії (90 секунд замість 1 хвилини для сентя).
Зазвичай, п'ють ґьокуро дуже повільно, щоб насолодитися його відмінним смаком.
Схожі чаї та підробки
За японськими технологіями, схожий чай виробляють у індійському Дарджилінгу (долина річки Рангбонг). Також чай з назвою «ґьокуро», але непередбачуваної якості, виробляють у Китаї.
Джерела та література
Ґьокуро // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)