1-й Бердичівський провулок
1-й Бердичівський провулок — провулок в Корольовському районі Житомира. Напрямковий топонім, назва походить від міста Бердичів. Є відгалуженням вулиці Великої Бердичівської, котра давніше називалась Бердичівською.
1-й Бердичівський провулок Україна | |
---|---|
Населений пункт | Житомир |
Місцевість | Путятинка |
Район | Корольовський |
Історичні відомості | |
Назва на честь | Бердичів |
Колишні назви | Бердичівський провулок |
Загальні відомості | |
Протяжність | 95 м |
Координати | 50°14′46″ пн. ш. 28°41′01″ сх. д. |
Поштові індекси | 10002[1] |
Транспорт | |
Рух | двосторонній |
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
Забудова | одноповерхова приватна |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | ↑2692156 ·R (Житомир) |
Мапа | |
Розташування
Провулок знаходиться в місцині Путятинка. Починається від вулиці Великої Бердичівської, напроти Житомирського обласного лабораторного центру МОЗ України, прямує на північний схід. Перетинається з провулком Марії Заньковецької.
Довжина провулку — 95 метрів.
Історія
Попередня назва провулку — Бердичівський провулок. Рішенням сесії Житомирської міської ради від 28 березня 2008 року № 583 «Про затвердження назв топонімічних об'єктів у місті Житомирі» для об'єкту було затверджено назву «1-й Бердичівський провулок»[2].
Обслуговування
Транспорт
Найближча зупинка міського транспорту — «Вулиця Довженка», що на вулиці Великій Бердичівській.
Вибори
Мешканці провулку під час виборів голосують на виборчій дільниці № 181438, що на вулиці Великій Бердичівській, 64[3].
Див. також
Примітки
- Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Процитовано 12 травня 2020.
- Рішення сесії Житомирської міської ради від 28 березня 2008 року № 583 «Про затвердження назв топонімічних об'єктів у місті Житомирі». Архів. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 9 серпня 2020.
- Виборчі дільниці відділу ведення, утворені на постійній основі. Процитовано 12 травня 2020.
Джерела
- Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира /Енциклопедія Житомира. — Кн. 1 —Житомир: Вид-во «Волинь», 2007. — 640 с.