Abierto Mexicano TELCEL

Abierto Mexicano Telcel
Розташування	Акапулько, Мексика
Арена	Fairmont Acapulco Princess
Покриття	Хард
	abiertomexicanodetenis.com
ATP World Tour
Категорія	ATP World Tour 500 series
Турнірна сітка	32M/16Q/16D
Призові	$1,226,500
WTA Tour
Категорія	International
Турнірна сітка	32M/32Q/16D
Призові	$220,000

Abierto Mexicano Telcel — професійний тенісний турнір, що проводиться наприкінці лютого в Акапулько (Мексика) на хардових кортах місцевого «Fairmont Acapulco Princess». Чоловічий турнір проводиться з 1993 року, з 2009 року належить до серії ATP 500 з призовим фондом близько 1,6 млн. доларів і має турнірну сітку, розраховану на 32 учасники в одиночному розряді і 16 пар. Жіночий турнір проводиться з 2001 року і належить до міжнародної серії WTA з призовим фондом 250 тисяч доларів США і турнірною сіткою, розрахованою на 32 учасниці в одиночному розряді та 16 пар.

Загальна інформація

Історія турніру

Відкритий чемпіонат Мексики засновано на початку сезону-1993 в Мехіко: в рамках розширення відрізку календаря основного туру ATP між Відкритим чемпіонатом Австралії та великим турніром у Індіан-Веллсі. В останній момент він заповнив місце, призначене для єдиного ґрунтового призу в цей період. 1997 року, в рамках реформи календаря, мексиканське змагання базової серії перенесено на пізню осінь, ввійшовши в регіональну ґрунтову серію. На цьому місці турніри протрималися лише два сезони і вже 1999 року ATP запропонувала мексиканцям та їхнім латиноамериканським колегам (у той період в серію також входили турніри Chile Open і Claro Open Colombia) перенести свої змагання на лютий, виділивши для одного з них більш престижну категорію ATP International Gold і погодившись навіть на однорічну відсутність кожного з турнірів у календарі. Більш статусну ліцензію, в підсумку, викупили мексиканці, які з року в рік піднімаючи престижність свого змагання, додали до нього і жіночий турнір, викупивши у WTA ліцензію на змагання однієї з базових категорій, яка звільнилася після перенесення на осінь та зміни статусу турніру в Сан-Паулу, паралельно перенісши свій чемпіонат в інший спортивний комплекс - до Акапулько, який більше відповідає новому розміру турніру.

Напередодні сезону-2014 в історії мексиканського чемпіонату відбулася ще одна зміна: скориставшись фінансовими проблемами турнірів у Сан-Хосе і Мемфісі (обидва - США) а також бажанням організаторів у Ріо-де-Жанейро повернути собі головний тур ATP, власники турніру в Акапулько перевели своє змагання на хард, маючи намір посилити склад учасників. Один з американських турнірів, як наслідок, було закрито, а другий - понизив свій статус; бразильці ж заповнили місце мексиканців як елітного ґрунтового змагання в цей період.

Переможниці та фіналісти

Лідерами чоловічого одиночного турніру за кількістю перемог є Томас Мустер і Давид Феррер, які по чотири рази перемагали на місцевих кортах, при цьому австрієць виграв свої титули ще на турнірі базової серії, а іспанець переміг у чемпіонаті як на ґрунті , так і на харді. Парний турнір у чоловіків більш різноманітний за кількістю переможців і лише Дональдові Джонсону вдавалося виграти місцевий чемпіонат тричі; ще на рахунку восьми теннісистів по два титули. Ще більш різноманітний список переможниць жіночого одиночного турніру: жодна з тенісисток не змогла виграти місцеве змагання понад двічі. Найтитулованішими учасницями жіночих парних турнірів є Марія Хосе Мартінес Санчес і Аранча Парра Сантонха, які по тричі вигравали турнір з різними партнерками.

Фінали

Чоловіки. Одиночний розряд

Томас Мустер (1993–96) утримує рекорди за найбільшою кількістю здобутих титулів загалом і підряд (чотири).

Рік	Чемпіон	Фіналіст	Рахунок
1993	Томас Мустер	Карлос Коста	6–2, 6–4
1994	Томас Мустер (2)	Роберто Жабалі	6–3, 6–1
1995	Томас Мустер (3)	Фернандо Мелігені	7–6^(7–4), 7–5
1996	Томас Мустер (4)	Їржі Новак	7–6^(7–3), 6–2
1997	Франсіско Клавет	Хоан Альберт Вілока	6–4, 7–6^(9–7)
1998	Їржі Новак	Ксав'єр Малісс	6–3, 6–3
1999	Не проводився
2000	Хуан Ігнасіо Чела	Маріано Пуерта	6–4, 7–6^(7–4)
2001	Густаво Куертен	Гало Бланко	6–4, 6–2
2002	Карлос Мойя	Фернандо Мелігені	7–6^(7–4), 7–6^(7–4)
2003	Агустін Кальєрі	Маріано Сабалета	7–5, 3–6, 6–3
2004	Карлос Мойя (2)	Фернандо Вердаско	6–3, 6–0
2005	Рафаель Надаль	Альберт Монтаньєс	6–1, 6–0
2006	Луїс Орна	Хуан Ігнасіо Чела	7–6^(8–6), 6–4
2007	Хуан Ігнасіо Чела (2)	Карлос Мойя	6–3, 7–6^(7–2)
2008	Ніколас Альмагро	Давід Налбандян	6–1, 7–6^(7–1)
2009	Ніколас Альмагро (2)	Гаель Монфіс	6–4, 6–4
2010	Давид Феррер	Хуан Карлос Ферреро	6–3, 3–6, 6–1
2011	Давид Феррер (2)	Ніколас Альмагро	7–6^(7–4), 6–7^(2–7), 6–2
2012	Давид Феррер (3)	Фернандо Вердаско	6–1, 6–2
2013	Рафаель Надаль (2)	Давид Феррер	6–0, 6–2
↓ Покриття змінено з ґрунтового на тверде ↓
2014	Григор Димитров	Кевін Андерсон	7–6^(7–1), 3–6, 7–6^(7–5)
2015	Давид Феррер (4)	Кей Нісікорі	6–3, 7–5
2016	Домінік Тім	Бернард Томіч	7–6^(8–6), 4–6, 6–3
2017	Сем Кверрі	Рафаель Надаль	6–3, 7–6^(7–3)
2018	Хуан Мартін дель Потро	Кевін Андерсон	6–4, 6–4

Жінки. Одиночний розряд

Рік	Чемпіон	Фіналіст	Рахунок
2020	Гетер Вотсон	Лейла Анні Фернандес	6–4, 6–7^(8–10), 6–1
2019	Ван Яфань	Софія Кенін	2–6, 6–3, 7–5
2018	Леся Цуренко (2)	Штефані Фегеле	5–7, 7–6^(7–2), 6–2
2017	Леся Цуренко	Крістіна Младенович	6–1, 7–5
2016	Слоун Стівенс	Домініка Цибулькова	6–4, 4–6, 7–6^(7–5)
2015	Тімеа Бачинскі	Каролін Гарсія	6–3, 6–0
2014	Домініка Цібулкова	Крістіна Макгейл	7–6^(7–3), 4–6, 6–4
2012	Сара Еррані	Флавія Пеннетта	5–7, 7–6^(7–2), 6–0
2011	Хісела Дулко	Арантча Парра Сантонха	6–3, 7–6^(7–5)
2010	Вінус Вільямс	Полона Герцог	2–6, 6–2, 6–3
2009	Вінус Вільямс	Флавія Пеннетта	6-1, 6-2
2008	Флавія Пеннетта	Алізе Корне	6–0, 4–6, 6–1
2007	Емілі Луа	Флавія Пеннетта	7–6(0), 6–4
2006	Анна-Лена Гронефельд	Флавія Пеннетта	6–1, 4–6, 6–2
2005	Флавія Пеннетта	Людмила Черванова	3–6, 7–5, 6–3
2004	Івета Бенешова	Флавія Пеннетта	7–6(5), 6–4
2003	Аманда Кетцер	Маріана Діас Оліва	7–5, 6–3
2002	Катарина Среботнік	Паола Суарес	6–7(1), 6–4, 6–2
2001	Аманда Кетцер	Олена Дементьєва	2–6, 6–1, 6–2

Парний розряд. Чоловіки

Міхал Мертиняк (2008–09) утримує разом з Доналдом Джонсоном (2000–01) і Давідом Марреро (2012–13) рекорд у чоловічому парному розряді за кількістю титулів підряд (два).

Рік	Чемпіони	Фіналісти	Рахунок
1993	Леонардо Лаваль Жайме Онсінс	Орасіо де ла Пенья Хорхе Лосано	7–6, 6–4
1994	Франсіско Монтана Браян Шелтон	Люк Єнсен Мерфі Єнсен	6–3, 6–4
1995	Хав'єр Франа Леонардо Лаваль (2)	Марк-Кевін Гелльнер Дієго Наргісо	7–5, 6–3
1996	Доналд Джонсон Франсіско Монтана (2)	Ніколас Перейра Еміліо Санчес	6–2, 6–4
1997	Ніколас Лапентті Даніель Оршанік	Луїс Еррера Маріано Санчес	4–6, 6–3, 7–6
1998	Їржі Новак Давід Рікл	Даніель Оршанік Давід Родіті	6–4, 6–2
1999	Не проводився
2000	Байрон Блек Доналд Джонсон (2)	Гастон Етліс Мартін Родрігес	6–3, 7–5
2001	Доналд Джонсон (3) Густаво Куертен	Девід Адамс Мартін Гарсія	6–3, 7–6^(7–5)
2002	Боб Браян Майк Браян	Мартін Дамм Давід Рікл	6–1, 3–6, [10–2]
2003	Марк Ноулз Деніел Нестор	Давид Феррер Фернандо Вісенте	6–3, 6–3
2004	Боб Браян (2) Майк Браян (2)	Хуан Ігнасіо Чела Ніколас Массу	6–2, 6–3
2005	Давид Феррер Сантьяго Вентура	Їржі Ванек Томаш Зіб	4–6, 6–1, 6–4
2006	Франтішек Чермак Леош Фридль	Потіто Стараче Філіппо Воландрі	7–5, 6–2
2007	Потіто Стараче Мартін Вассальйо Аргуельйо	Лукаш Длуги Павел Візнер	6–0, 6–2
2008	Олівер Марах Міхал Мертиняк	Агустін Кальєрі Луїс Орна	6–2, 6–7^(3–7), [10–7]
2009	Франтішек Чермак Міхал Мертиняк (2)	Лукаш Кубот Олівер Марах	4–6, 6–4, [10–7]
2010	Лукаш Кубот Олівер Марах (2)	Фабіо Фоньїні Потіто Стараче	6–0, 6–0
2011	Віктор Генеску Хорія Текеу	Марсело Мело Бруно Соарес	6–1, 6–3
2012	Давід Марреро Фернандо Вердаско	Марсель Гранольєрс Марк Лопес	6–3, 6–4
2013	Лукаш Кубот (2) Давід Марреро (2)	Сімоне Болеллі Фабіо Фоньїні	7–5, 6–2
2014	Кевін Андерсон Меттью Ебдер	Фелісіано Лопес Макс Мирний	6–3, 6–3
2015	Іван Додіг Марсело Мело	Маріуш Фірстенберг Сантьяго Гонсалес	7–6^(7–2), 5–7, [10–3]
2016	Трет Х'юї Макс Мирний	Філіпп Пецшнер Александер Пея	7–6^(7–5), 6–3
2017	Джемі Маррей Бруно Соарес	Джон Ізнер Фелісіано Лопес	6–3, 6–3
2018	Джеймі Маррі (2) Бруно Суареш (2)	Боб Браян Майк Браян	7–6^(7–4), 7–5

Жінки. Парний розряд

Марія Хосе Мартінес Санчес (2001, 2008–09) єдина тенісиска, яка тричі ставала чемпіонкою в парному розряді в Акапулько.

Нурія Льягостера Вівес (2008–09) ділить із Мартінес Санчес рекорд за виграшами поспіль (два).

Рік	Чепріонки	Фіналістки	Рахунок
2001	Марія Хосе Мартінес Санчес Анабель Медіна Ґарріґес	Вірхінія Руано Паскуаль Паола Суарес	6–4, 6–7^(5–7), 7–5
2002	Вірхінія Руано Паскуаль Паола Суарес	Тіна Крижан Катарина Среботнік	7–5, 6–1
2003	Емілі Луа Оса Свенссон	Петра Мандула Патрісія Вартуш	6–3, 6–1
[[2004	Лайза Макші Мілагрос Секера	Ольга Благотова Габріела Навратілова	2–6, 7–6^(7–5), 6–4
2005	Аліна Жидкова Тетяна Перебийніс	Роза Марія Андрес Родрігес Кончіта Мартінес Гранадос	7–5, 6–3
2006	Анна-Лена Гренефельд Меган Шонессі	Асагое Сінобу Емілі Луа	6–1, 6–3
2007	Лурдес Домінгес Ліно Арантча Парра Сантонха	Емілі Луа Ніколь Пратт	6–3, 6–3
2008	Нурія Льягостера Вівес Марія Хосе Мартінес Санчес (2)	Івета Бенешова Петра Цетковська	6–2, 6–4
2009	Нурія Льягостера Вівес (2) Марія Хосе Мартінес Санчес (3)	Лурдес Домінгес Ліно Арантча Парра Сантонха	6–4, 6–2
2010	Полона Герцог Барбора Заглавова-Стрицова	Сара Еррані Роберта Вінчі	2–6, 6–1, [10–2]
2011	Марія Коритцева Іоана Ралука Олару	Лурдес Домінгес Ліно Арантча Парра Сантонха	3–6, 6–1, [10–4]
2012	Сара Еррані Роберта Вінчі	Лурдес Домінгес Ліно Арантча Парра Сантонха	6–2, 6–1
2013	Лурдес Домінгес Ліно (2) Арантча Парра Сантонха (2)	Каталіна Кастаньо Маріана Дуке Маріньйо	6–4, 7–6^(7–1)
2014	Крістіна Младенович Галина Воскобоєва	Петра Цетковська Івета Мельцер	6–3, 2–6, [10–5]
2015	Лара Арруабаррена Марія Тереса Торро Флор	Андреа Главачкова Луціє Градецька	7–6^(7–2), 5–7, [13–11]
2016	Анабель Медіна Ґарріґес (2) Арантча Парра Сантонха (3)	Кікі Бертенс Юханна Ларссон	6–0, 6–4
2017	Дарія Юрак Анастасія Родіонова	Маріана Дуке Маріньйо Вероніка Сепеде Ройг	6–3, 6–2
2018	Татьяна Марія Гетер Вотсон	Кейтлін Крістіан Сабріна Сантамарія	7–5, 2–6, [10–2]
2019	Вікторія Азаренко Чжен Сайсай	Дезіре Кравчик Джуліана Олмос	6–1, 6–2
2020	Дезіре Кравчик Джуліана Олмос	Катерина Бондаренко Шерон Фічман	6–3, 7–6^(7–5)

Посилання

Офіційний сайт

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.