Memphis Open
Memphis Open — професійний тенісний турнір заснований 1975 року. Проводиться в Мемфісі (США) на кортах Racquet Club of Memphis починаючи з 1977 року. Це єдиний турнір ATP у США, що проходить на відкритих хардових кортах. Частину історії разом проводилися змагання серед чоловіків та жінок, але, починаючи з 2014 року це чисто чоловічий турнір.
Regions Morgan Keegan Championships and The Cellular South Cup | ||
---|---|---|
Event name | Мемфіс | |
Розташування | Мемфіс, США | |
Арена | Tennyson Tennis Centre | |
Покриття | Хард | |
[rmkchampionships.com] | ||
ATP World Tour | ||
Категорія | ATP World Tour 500 series | |
Турнірна сітка | 32M/32Q/16D | |
Призові | $1 226 500 | |
WTA Tour | ||
Категорія | International tournaments | |
Турнірна сітка | 32M/32Q/16D | |
Призові | $220 000 |
Був відомий під різними спонсорськими назвами Regions Morgan Keegan Championships, U.S. Indoor Championships, the Kroger St. Jude Championship, the Volvo Championships, Cellular South Cup та Federal Express International.
Історія
1974 року торговець бавовником з Мемфіса Вільям Б."Біллі" Дунавант молодший придбав Мемфіський атлетичний клуб і вклав 7 млн. доларів, щоб перетворити об'єкт на той, який нині відомий як Racquet Club of Memphis. Турнір, нині відомий як Memphis Open, вперше відбувся 1975 році на критих килимових кортах в рамках WCT. У 1977 році U.S. National Indoor Tennis Championships переїхав до Мемфіса із Солсбері (штат Меріленд) і збільшив призовий фонд до 220 000 доларів.[1] Memphis Open вирізнявся (до 2014 року) тим, що був єдиним приватним клубом для ігор ракетками у світі, який проводив професійні тенісні змагання одночасно і серед чоловіків і серед жінок.[2] Турнір проходив на килимі до 1980-х років, але клуб з часом змінив своє покриття на хард.
У листопаді 2001 року Racquet Club of Memphis придбав права на турнір WTA в місті Оклахома-Сіті і перемістив його до Мемфісу, де впродовж 12 років проходили паралельно турніри серед чоловіків та жінок. У 2008 році турнір підвищився до статусу ATP 500. 2014 року чоловічі та жіночі турніри переїхали до Ріо-де-Жанейро й стали називатися Rio Open.[3] Потім Мемфіс придбав турнір ATP 250 у Сан-Хосе, щоб зберегти професійний теніс у місті.[4] Наприкінці 2014 року компанія Tennis Rendezvous LLC, що належить USTA і Golden Set Holdings LLC, придбала U.S. National Indoor Tennis Championships та перейменувала його на Memphis Open. У 2015 році "Memphis Open" знову продано, його придбала нью-йоркська компанія з фінансового менеджменту "GF Capital".
Упродовж років серед переможців Memphis Open було дев'ять перших тенісистів світу АТР: Бйорн Борг, Джиммі Коннорс, Джон Макенрой, Стефан Едберг, Андре Агассі, Іван Лендл, Джим Кур'є, Піт Сампрас та Енді Роддік. 2016 року Кей Нісікорі виграв цю подію вчетверте поспіль, зрівнявшись з рекордом Коннорса за найбільшою кількістю виграних титулів.
У квітні 2017 року ATP оголосила, що 2018 року турнір переїде до Нассау-Ветеранс-Меморіал-колісіум на Лонг-Айленді (Нью-Йорк), після того, як він не знайшов титульного спонсора в Мемфісі.[5]
Турніри у чоловіків і жінок, хоч і проходили паралельно, але їхніми спонсорами були різні компанії, тому вони й мали різні назви.
Фінали
Чоловіки. Одиночний розряд
Рік | Чемпіони | Фіналісти | Рахунок |
---|---|---|---|
1975 | Гаролд Соломон | Їржі Гребец | 2–6, 6–1, 6–4 |
1976 | Віджай Амрітрадж | Стен Сміт | 6–2, 0–6, 6–0 |
1977 | Бйорн Борг | Браян Готтфрід | 6–4, 6–3, 4–6, 7–5 |
1978 | Джиммі Коннорс | Тім Галліксон | 7–6, 6–3 |
1979 | Джиммі Коннорс | Артур Еш | 6–4, 5–7, 6–3 |
1980 | Джон Макінрой | Джиммі Коннорс | 7–6, 7–6(8–6) |
1981 | Джін Меєр | Роско Теннер | 6–2, 6–4 |
1982 | Йохан Крік | Джон Макінрой | 6–3, 3–6, 6–4 |
1983 | Джиммі Коннорс | Джін Меєр | 7–5, 6–0 |
1984 | Джиммі Коннорс | Анрі Леконт | 6–3, 4–6, 7–5 |
1985 | Стефан Едберг | Яннік Ноа | 6–1, 6–0 |
1986 | Бред Гілберт | Стефан Едберг | 7–5, 7–6 |
1987 | Стефан Едберг | Джиммі Коннорс | 6–3, 2–1 (знялася) |
1988 | Андре Агассі | Мікаель Пернфорс | 6–4, 6–4, 7–5 |
1989 | Бред Гілберт | Йохан Крік | 6–2, 6–2 (знялася) |
1990 | Міхаель Штіх | Веллі Месур | 6–7, 6–4, 7–6 |
1991 | Іван Лендл | Міхаель Штіх | 7–5, 6–3 |
1992 | Малівай Вашінгтон | Вейн Феррейра | 6–3, 6–2 |
1993 | Джим Кур'є | Тодд Мартін | 5–7, 7–6(7–4), 7–6(7–4) |
1994 | Тодд Мартін | Бред Гілберт | 6–4, 7–5 |
1995 | Тодд Мартін | Паул Хархейс | 7–6(7–2), 6–4 |
1996 | Піт Сампрас | Тодд Мартін | 6–4, 7–6(7–2) |
1997 | Майкл Чанг | Тодд Вудбрідж | 6–3, 6–4 |
1998 | Марк Філіппуссіс | Майкл Чанг | 6–3, 6–2 |
1999 | Томмі Хаас | Джим Кур'є | 6–4, 6–1 |
2000 | Магнус Ларссон | Байрон Блек | 6–2, 1–6, 6–3 |
2001 | Марк Філіппуссіс | Давіде Сангінетті | 6–3, 6–7(5–7), 6–3 |
2002 | Енді Роддік | Джеймс Блейк | 6–4, 3–6, 7–5 |
2003 | Тейлор Дент | Енді Роддік | 6–1, 6–4 |
2004 | Йоахім Йоханссон | Ніколас Кіфер | 7–6(7–5), 6–3 |
2005 | Кеннет Карлсен | Макс Мирний | 7–5, 7–5 |
2006 | Томмі Хаас | Робін Содерлінг | 6–3, 6–2 |
2007 | Томмі Хаас | Енді Роддік | 6–3, 6–2 |
2008 | Стів Дарсіс | Робін Содерлінг | 6–3, 7–6(7–5) |
2009 | Енді Роддік | Радек Штепанек | 7–5, 7–5 |
2010 | Сем Кверрі | Джон Ізнер | 6–7(3–7), 7–6(7–5), 6–3 |
2011 | Енді Роддік | Мілош Раоніч | 7–6(9–7), 6–7(11–13), 7–5 |
2012 | Юрген Мельцер | Мілош Раоніч | 7–5, 7–6(7–4) |
2013 | Кей Нісікорі | Фелісіано Лопес | 6–2, 6–3 |
2014 | Кей Нісікорі | Іво Карлович | 6–4, 7–6(7–0) |
2015 | Кей Нісікорі | Кевін Андерсон | 6–4, 6–4 |
2016 | Кей Нісікорі | Тейлор Фріц | 6–4, 6–4 |
2017 | Раян Гаррісон | Ніколоз Басілашвілі | 6–1, 6–4 |
Чоловіки. Парний розряд
Рік | Чемпіони | Фіналісти | Рахунок |
---|---|---|---|
1975 | Дік Стоктон Ерік Ван Діллен | Марк Кркс Кліфф Дрісдейл | 1–6, 7–5, 6–4 |
1976 | Віджай Амрітрадж Ананд Амрітрадж | Марті Ріссен Роско Теннер | 6–3, 6–4 |
1977 | Шервуд Стюарт Фред Макнеер | Роберт Лутц Стен Сміт | 4–6, 7–6, 7–6 |
1978 | Браян Готтфрід Рауль Рамірес | Філ Дент Джон Ньюкомб | 3–6, 7–6, 6–2 |
1979 | Том Оккер Войцех Фібак | Фрю Макміллан Дік Стоктон | 6–4, 6–4 |
1980 | Джон Макінрой Браян Готтфрід | Род Фролі Томаш Шмід | 6–3, 6–7, 7–6 |
1981 | Джін Меєр Сенді Меєр | Майк Кейгілл Том Галліксон | 7–6, 6–7, 7–6 |
1982 | Кевін Каррен Стів Дентон | Джон Макінрой Пітер Флемінг | 7–6, 4–6, 6–2 |
1983 | Пітер Макнамара Пол Макнамі | Тім Галліксон Том Галліксон | 6–3, 5–7, 6–4 |
1984 | Фріц Бунінг Пітер Флемінг | Гайнц Гюнтхардт Томаш Шмід | 6–3, 6–0 |
1985 | Павел Сложил Томаш Шмід | Кевін Каррен Стів Дентон | 1–6, 6–3, 6–4 |
1986 | Кен Флек Роберт Сегусо | Гі Форже Андерс Яррид | 6–4, 4–6, 7–6 |
1987 | Андерс Яррид Йонас Свенссон | Серхіо Касаль Еміліо Санчес | 6–4, 6–2 |
1988 | Кевін Каррен Девід Пейт | Петер Лундгрен Мікаель Пернфорс | 6–2, 6–2 |
1989 | Пол Еннекон Крісто ван Ренсбург | Скотт Девіс Тім Вілкінсон | 7–6, 6–7, 6–1 |
1990 | Даррен Кейгілл Марк Кратцманн | Удо Ріглевскі Міхаель Штіх | 7–5, 6–2 |
1991 | Міхаель Штіх Удо Ріглевскі | Джон Фітцджералд Лорі Вордер | 7–5, 6–3 |
1992 | Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд | Кевін Каррен Гері Мюллер | 7–6, 6–1 |
1993 | Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд | Якко Елтінг Паул Хархейс | 7–5, 4–6, 7–6 |
1994 | Байрон Блек Джонатан Старк | Джим Грабб Джаред Палмер | 7–6, 6–4 |
1995 | Джаред Палмер Річі Ренеберг | Томмі Го Бретт Стівен | 4–6, 7–6, 6–1 |
1996 | Марк Ноулз Деніел Нестор | Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд | 6–4, 7–5 |
1997 | Елліс Феррейра Патрік Гелбрайт | Рік Ліч Джонатан Старк | 6–3, 3–6, 6–1 |
1998 | Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд | Елліс Феррейра Давід Родіті | 6–3, 6–4 |
1999 | Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд | Себастьєн Ларо Алекс О'Браєн | 6–3, 6–4 |
2000 | Джастін Гімелстоб Себастьєн Ларо | Джим Грабб Річі Ренеберг | 6–2, 6–4 |
2001 | Боб Браян Майк Браян | Алекс О'Браєн Джонатан Старк | 6–3, 7–6 |
2002 | Браян Макфі Ненад Зимонич | Боб Браян Майк Браян | 6–3, 3–6, [10–4] |
2003 | Марк Ноулз Деніел Нестор | Боб Браян Майк Браян | 6–2, 7–6 |
2004 | Боб Браян Майк Браян | Джефф Кутзе Кріс Гаггард | 6–3, 6–4 |
2005 | Сімон Аспелін Todd Perry | Боб Браян Майк Браян | 6–4, 6–4 |
2006 | Іво Карлович Кріс Гаггард | Джеймс Блейк Марді Фіш | 0–6, 7–5, [10–5] |
2007 | Ерік Буторак Джемі Маррей | Юліан Ноул Юрген Мельцер | 7–5, 6–3 |
2008 | Махеш Бгупаті Марк Ноулз | Санчай Ратіватана Сончат Ратіватана | 7–6(7–5), 6–2 |
2009 | Марді Фіш Марк Ноулз | Тревіс Перротт Філіп Полашек | 7–6(9–7), 6–1 |
2010 | Джон Ізнер Сем Кверрі | Росс Гатчінс Джордан Керр | 6–4, 6–4 |
2011 | Макс Мирний Деніел Нестор | Ерік Буторак Жан-Жюльєн Роє | 6–2, 6–7(6–8), [10–3] |
2012 | Макс Мирний Деніел Нестор | Іван Додіг Марсело Мело | 4–6, 7–5, [10–7] |
2013 | Боб Браян Майк Браян | Джеймс Блейк Джек Сок | 6-1, 6-2 |
2014 | Ерік Буторак Равен Класен | Боб Браян Майк Браян | 6-4, 6-4 |
2015 | Маріуш Фірстенберг Сантьяго Гонсалес | Артем Сітак Дональд Янг | 5–7, 7–6(7–1), [10–8] |
2016 | Маріуш Фірстенберг Сантьяго Гонсалес | Стів Джонсон Сем Кверрі | 6–4, 6–4 |
2017 | Браян Бейкер Нікола Мектич | Раян Гаррісон Стів Джонсон | 6–3, 6–4 |
Жінки. Одиночний розряд
Жінки. Парний розряд
Примітки
- Архівована копія. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 11 січня 2018.
- Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 11 січня 2018.
- Big Changes For Tennis in Memphis. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 11 січня 2018.
- Tennis - ATP World Tour - ATP Approves Event In Rio de Janeiro From 2014
- Memphis To Relocate To Long Island For 2018. www.atpworldtour.com. Association of Tennis Professionals (ATP). 10 квітня 2017.