Adria LNG

Adria LNG — плавучий регазифікаційний термінал у хорватському місті Омишаль на острові Крк. Розпочав роботу 1 січня 2021 року з потужністю 2,6 млрд м3 на рік.[1]

Історія

Проєкт уперше розглянуто 1995 року, коли провели початкові розвідувальні роботи. Техніко-економічне обґрунтування завершили до 2008 року, а дозвіл на землевідвід отримали в 2010-му після оцінки впливу на довкілля.[2] Планувалося, що остаточне рішення щодо інвестицій мало бути ухвалено 2013 року, будівництво розпочнеться не раніше 2014 року, а термінал запрацює не раніше 2017 року.[3]

2017 року Європейська комісія схвалила грант у розмірі 102 млн євро на будівництво плавучого терміналу СПГ біля Крка, а уряд Хорватії мав виділяти на цей проєкт у 2019 і 2020 роках по 50 млн євро. 30 січня 2019 хорватський уряд затвердив вартість першого етапу проекту на рівні 234 млн. євро, з яких 160 млн. євро відносились до плавучої установки регазифікації та зберігання газу, 60 млн. євро призначалось для будівництва інфраструктури прийому, зберігання, перевалки і регазифікації скрапленого природного газу і ще 14 млн євро були необхідні на компенсацію за відчуження землі. Окрім зазначених вище внесків Євросоюзу та уряду Хорватії фінансування у розмірі 32,6 млн. євро мали забезпечити засновники компанії «LNG Hrvatska» — національний постачальник електроенергії HEP та оператор газової мережі Plinacro.

За оцінками, щоб інвестиції у будівництво терміналу принесли зиск, потрібно регазифіковувати 1,5 млрд м3 газу на рік.

Проти проєкту виступають екологи, активісти та місцеві жителі, деякі експерти називають його марною витратою коштів платників податків, а мер Омішаля Мірела Ахметович сповнена рішучості шукати будь-який законний спосіб його закрити.[4]

Учасники проекту

Проектом опікується консорціум компаній «Adria LNG», до якого входять:

Учасником консорціуму був і німецький енергетичний концерн RWE, який, втім, у жовтні 2009-го вийшов з нього оскільки хотів зосередитись на інших проєктах СПГ на півночі Європи. Його частку у розмірі 16,69% було рівномірно розподілено між рештою акціонерів.[6][5][7]

«Adria LNG» має володіти 75% участі в проекті, тоді як ще 25% виділено для хорватських партнерів. Для участі у проєкті хорватська енергокомпанія HEP та оператор газотранспортної системи Plinacro утворили консорціум (компанію) «LNG Hrvatska»[6] з часткою в 11%. Решта 14% за очікуваннями мала би належати нафтовій компанії INA.[2][8]

Директор-управитель компанії «Adria LNG» — Евеліна Кукова.

Наприкінці 2012 року заговорили про участь у цьому проєкті України (у той час налагодилось співробітництво України з RWE). Тодішній заступник голови правління «Нафтогаз України» Вадим Чупрун у червні 2013 року заявляв, що Україна може взяти участь у будівництві терміналу скрапленого газу в Хорватії.[9] Втім, ці плани не здійснились.

Значення

Міністр енергетики та охорони довкілля Томіслав Чорич заявив, що проєкт СПГ має стратегічне значення для Хорватії та внесе свій вклад в енергетичну незалежнсть і безпеку країни. За його словами, «в реалізації терміналу СПГ слід убачати компонент безпеки та геополітичну вагу для Хорватії і Європейського Союзу». Чорич зазначив, що проєкт на острові Крк залишається панівним енергетичним проєктом уряду, а стосовно оренди місткостей з Угорщини надійшли два листи про наміри з запитами про можливість вступу у структуру власності майбутнього терміналу.[10]

Термінал забезпечить додаткове джерело природного газу для хорватського ринку, який задовольняє природним газом 48% своїх енергетичних потреб. Термінал також буде пунктом розподілу природного газу на навколишній ринок, куди входить Італія, Австрія, Угорщина, Румунія та Словенія, оскільки попит Хорватії становить лише 3,2 млрд м3 на рік, що значно нижче від можливої потужності терміналу. Видачу продукції, зокрема, можливо буде здійснювати через збудований у 2010-х роках інтерконектор між Хорватією та Угорщиною Слободниця – Варошфьолд.

Технічні характеристики

На ранніх стадіях проєкту передбачалося, що термінал матиме початкову потужність 10 млрд м3 на рік, яку можна збільшити до 15 млрд м3 на рік, при цьому інвестиції оцінювались у 800 млн євро.[8] Втім, термінал почав роботу зі значно меншим показником у 2,6 млрд м3.[11]

Видачу продукції на першому етапі організували через перемичку Омішаль — Злобин довжиною 18 км та діаметром 800 мм[12], яка передає ресурс до газопроводу Пула — Карловац. У випадку подальшого нарощування пропускної здатності терміналу плануєтьяс спорудити трубопровід Злобин – Босилєво – Сисак – Слободніца.

Примітки
  1. Croatia’s floating LNG terminal starts commercial operations
  2. Ilic, Igor (3 березня 2009). Adria LNG terminal consortium gets new structure. Reuters. Процитовано 4 квітня 2009.
  3. Adria LNG slips to 2017 on European "gas surplus". ICIS Heren. 28 травня 2010. Процитовано 16 січня 2012.
  4. 'Energy Independence': Critics Turn Up Heat on Croatian LNG Plan (англ.)
  5. Ilic, Igor (10 грудня 2009). Croatia, investors see no delay for LNG terminal. Reuters. Процитовано 16 січня 2012.
  6. Adria LNG Project (англ.)
  7. Hromadko, Jan (20 жовтня 2009). RWE Exits Adria LNG Consortium On Review Of LNG Operations. Capital.gr. Dow Jones Newswires. Процитовано 16 січня 2012.
  8. Ilic, Igor (20 січня 2009). Russian gas cut may spur Croatia LNG project. Reuters. Процитовано 4 квітня 2009.
  9. Юрий Корольчук: Зачем Украине Adria LNG (рос.)
  10. Croatia sets funds aside for Krk LNG terminal (англ.)
  11. Офіційний сайт компанії «LNG Hrvatska»
  12. LNG EVACUATION PIPELINE Omišalj-Zlobin.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.