Aloe brachystachys

Aloe brachystachys (укр. Алое короткоколоскове[1]) — сукулентна рослина роду алое.

Aloe brachystachys
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. brachystachys
Біноміальна назва
Aloe brachystachys
Baker, 1895
Синоніми

Aloe lastii Baker
Aloe schliebenii Lavranos

Назва
Суцвіття Aloe brachystachys
Aloe brachystachys в Пізанському ботанічному саду

Видова назва дана через порівняно короткі суцвіття цієї рослини («грец. brachys» — короткий, «stachys» — колос)[2].

Історія

Вперше описаний англійським ботаніком Джоном Бейкеропм у 1895 році в журналі «Botanical Magazine».[3]

Морфологічні ознаки

Багаторічна трав'яниста рослина, одиночна або утворює невеликі групи. Листя 45-55 см завдовжки, 5 см завширшки біля основи, яскраво-зелені, дуже гладкі, по краях мають зубчики середнього розміру, дельтовидні. Квітконіжка проста. Китиця довгасто-циліндрична, щільна, 15 см завдовжки. Квіти завдовжки близько 3 см, блідо-червоного кольору, що переходить у зеленуватий до її краю.

Місця зростання

Батьківщиною цього виду є Занзібар (Танзанія). Зростає на скелястих виходах серед гірської рослинності на висоті 1450—2100 м над рівнем моря.

Використання

Може використовуватись як лікарська рослина в місцевих цілителів.

Охоронні заходи

Відомо близько п'яти місць зростання і, хоча в даний час не виникає жодних серйозних загроз, є занепокоєння через те, що колекціонери в майбутньому зможуть легко вплинути на цей обмежений вид. Тому Aloe brachystachys входить до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи уразливих видів (VU).

Найпоширеніші загрози невідомі. Використанням місцевими цілителями навряд чи справляє великий вплив на чисельність виду.

Росте в деяких природоохоронних територіях: одне місце зростання — в заповіднику Канґа; одне — в лісовому заповіднику Талагве; і одне — біля кордону заповідника Міліндо.

Вид також включений до додатку II конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[4]

Див. також

Примітки
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species // Bradleya. — 2010. — № 28. — С. 79-102. — DOI:10.25223/brad.n28.2010.a9. Процитовано 12.06.2018.(англ.)
  3. Botanical Magazine 121: t. 7399. 1895
  4. Aloe brachystachys. CITES. Процитовано 12.06.2018. (англ.)

Бібліографія
  • Ben-Erik Van Wyk, Gideon Smith. Guide to the Aloes of South Africa. — Briza Publications, 2012. — 304 с. — ISBN 1875093419. (англ.)
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. Aloes. The definitive guide // Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. — 2011. — С. 1-720. (англ.)
  • Carter, S. Aloaceae. Flora of Tropical East Africa. — Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew, 1960. — 1-60 с. — ISBN 978-1842462294. (англ.)
  • Germishuizen, G. & Meyer, N. L. (eds.). Plants of Southern Africa: an annotated checklist // Strelitzia. — National Botanical Institute, Pretoria, 2003. — Т. I-VI, № 14. — С. 1-1231. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.