Aloe ciliaris

Aloe ciliaris, Aloiampelos ciliaris (укр. Алое війчасте, алое ціліаріс[1], Haw.) — сукулентна рослина роду алое.

Aloe ciliaris
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. ciliaris
Біноміальна назва
Aloe ciliaris
Haw., 1825
Підвиди

Aloe ciliaris var. ciliaris
Aloe ciliaris var. redacta
Aloe ciliaris var. tidmarshii

Природний ареал Aloe ciliaris

Етимологія

Видова назва дана через бахрому з війок на листових основах, що охоплюють стебло, від лат. ciliaris — вії.[2]

Морфологічні ознаки
Квіти Aloe ciliaris
Aloe ciliaris var. tidmarshii

Низькоросла рослина з надзвичайно плоскими листям і довгим стеблом. Його тонкі, циліндричні, слабо здерев'янілиі стебла завтовшки близько 1 см можуть сягати понад 5 м завдовжки. Листя досить гнучкі, сплощені (не м'ясисті), чергові, лінійно-ланцетної форми, подовжено загострені, 8-15 см завдовжки і 2-3 см завширшки, зелені в смужках, по краях рясно зубчасті, нижні великі. В основі листова пластинка помітно охоплює стебло і дійсно покрита довгими війчастими волосками.

Цвіте рясно в січні-березні. Численні (до 80) оранжево-червоні, пониклі, трубчасті, на коротких ніжках, квітки завдовжки до 35 мм зібрані в колосоподібні суцвіття на квітконосах до 30 см, зростаючих з листових пазух сильно розгалужених в горизонтальному напрямку стебел.

Місця зростання

Зустрічається у підніжжя гір в Східній Капській провінції (Південно-Африканська Республіка).

Використання

Цю рослину часто можна побачити вирощуваною у вигляді ампельної рослини або зростаючою у відкритому ґрунті, яка підіймається по огорожах будинків, стінах або кущах.

Див. також

Примітки
  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)

Посилання
  • Maire, R. (1958). Flore de l'Afrique du Nord 5: 1-307. Paul Lechevalier, Paris. (фр.)
  • Orchard, A.E. (ed.) (1994). Oceanic Islands 1. Flora of Australia 49: 1-681. Australian Government Publishing Service, Canberra. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1 (1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne. (англ.)
  • Albano, P.-O. (2003). La Conaissance des Plantes Exotiques: 1-324. Édisud, Aix-en-Provence. (фр.)
  • Germishuizen, G. & Meyer, N.L. (eds.) (2003). Plants of Southern Africa: an annotated checklist. Strelitzia 14.: i-vi, 1-1231. National Botanical Institute, Pretoria. (англ.)
  • Danton, P. & Perrier, C. (2004). Liste de la Flore vasculaire de l'île Robinson Crusoe archipel Juan Fernández, Chili. Journal de Botanique Société de Botanique de France 24: 67-78. (фр.)
  • Dobignard, D. & Chatelain, C. (2010). Index synonymique de la flore d'Afrique du nord 1: 1-455. Éditions des conservatoire et jardin botaniques, Genève. (фр.)
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Bailey, L. H. & E. Z. Bailey. 1976. Hortus Third i-xiv, 1-1290. MacMillan, New York. (англ.)
  • Gibbs Russell, G. E., W. G. Welman, E. Reitief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. v. Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants. Mem. Bot. Surv. S. Africa 2 (1-2): 1-152 (pt. 1), 1-270 (pt. 2). (англ.)
  • Huxley, A., ed. 1992. The new Royal Horticultural Society dictionary of gardening. (Dict Gard) (англ.)
  • Reynolds, G. W. 1974. The aloes of South Africa, ed. 3. (Aloe SAfr) (англ.)
  • Walters, S. M. et al., eds. 1986-. European garden flora. (Eur Gard F) (англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.