Atlantic Telegraph Company

Проект був результатом угоди між американським бізнесменом Сайрусом Філдом та британськими інженерами Джоном Воткінсом Бреттом і Чарльзом Тілстоном Брайтом й був створений у вигляді комерційного підприємства в грудні 1856 року зі статутним капіталом у 350 тисяч фунтів стерлінгів, залучених переважно від інвесторів з Лондона, Ліверпуля, Манчестера та Глазго. Рада директорів складалась з 18 представників із Сполученого Королівства, 9 із Сполучених Штатів Америки і 3 з Канади. Відомий експериментатор у галузі електротехніки Едвард Вайтхауз (англ. Edward Orange Wildman Whitehouse) був найнятий Сайрусом Філдом на посаду головного електротехніка здійснюваного проекту. Англо-американський торговець хутром Кертіс Ламсон обійняв посаду віце-голови правління компанії і перебував на ній протягом більше десятка років.

Рада директорів компанії для консультацій найняла фізика і математика Вільяма Томсона, який публічно поставив під сумнів деякі твердження Вайтхауза. Після чого взаємини між двома фахівцями стали досить напруженими. Кульмінація конфлікту явила собою звільнення Вайтхауза після провалу у 1858 році другої спроби реалізації проекту. Прокладений кабель пропрацював лише близько двох місяців. Відмова кабелю сталася, мабуть, через недостатню гідроізоляцію і кабель зазнав руйнування корозією. Іншою можливою причиною руйнування стали занадто високі напруги, що подавались на лінію з англійського боку з метою прискорення передачі.

Пароплав «Грейт Істерн», що використовувався при укладанні кабелю

Після цього був запропонований новий варіант проекту прокладки кабелю, який очолив англійський інженер-електрик Кромвель Флітвуд Варлі замість Вайтхауза. Для здійснення даного проекту було створене дочірнє товариство — Telegraph Construction and Maintenance Company[2]. Спочатку було спроектовано, випробувано і виготовлено кабель нової конструкції з багатошаровими покриттями та армуванням, що забезпечували його кращу ізоляцію і міцність.

У 1864 році розпочалось вкладання 5100 км кабелю. Як кабелеукладач було вирішено використати найбільше судно тих часів — британський пароплав «Грейт Істерн» водотоннажністю 32 тис. т. Однак, 31 липня 1865 року при вкладанні кабель обірвався. Лише у 1866 році з другої спроби вдалось вкласти кабель, що забезпечив довготривалий телеграфний зв'язок між Європою й Америкою, в тому числі був відновлений та запущений в експлуатацію і другий телеграфний кабель, що обірвався рік перед тим.

Послуга трансатлантичного телеграфного зв'язку у перший же день запуску в комерційну експлуатацію принесла дохід у розмірі 1000 фунтів стерлінгів. А приблизна вартість відправлення телеграми становила $ 0,0003809 за одне слово за милю.

У 1870 Atlantic Telegraph Company злилася з компаніями-конкурентами New York, Newfoundland & London Telegraph Company та French Atlantic Cable Company й утворили Anglo-American Telegraph Company.

• Трансатлантичний телеграфний кабель

• Sharlin, H.I (1979). Lord Kelvin: The Dynamic Victorian. Pennsylvania State University Press. ISBN 0-271-00203-4., pp127-147
• Standage, T. (1998). The Victorian Internet: The Remarkable Story of the Telegraph and the Nineteenth Century's Online Pioneers. Phoenix. ISBN 0-7538-0703-3.

• BT Archives official site
• BT Archives online catalogue