Begleitpanzer 57 AIFSV
Begleitpanzer 57 AIFSV (англ. Armored Infantry Fire Support Vehicle — Броньований Транспорт Підтримки Піхоти) — був приватним проектом фірм Thyssen-Henschel та Bofors. У середині 1970-х років фірми Thyssen-Henschel та Bofors без державного замовлення створили дослідний зразок танку супроводу піхоти та розвідки. Але через не зацікавленість, проект було закрито. Створено лише один екземпляр танку.
| Begleitpanzer 57 AIFSV | |
|---|---|
 Танк підтримки Begleitpanzer 57 AIFSV | |
| Тип | танк підтримки піхоти |
| Походження | Німеччина |
| Історія використання | |
| Оператори |
 Німеччина |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Thyssen-Henschel та Bofors |
| Розроблено | 1977 |
| Виготовлена кількість |
1 |
| Характеристики | |
| Вага | 28,5 т |
| Довжина | 6,41 м |
| Ширина | 3,306 м |
| Висота | 1,848 м |
| Екіпаж | 3 |
| Десант | +3 |
|
| |
Головне озброєння |
1 × 57 мм Bofors L/70 Mk. 1 |
| Двигун |
MTU 833 Ea-500 600 кс |
|
| |
Begleitpanzer 57 AIFSV у Вікісховищі | |
Історія створення
Begleitpanzer створювався як надійна і практична машина вогневої підтримки на базі німецької БМП Marder. Це був спільний проект двох компаній — Thyssen-Henschel, яка займалася розробкою Marder, та Bofors, яка констроювала гармату. Цікаво, що Бундесвер не розміщував замовлення на створення подібної моделі, це була приватна ініціатива. Компанії-розробники сподівалися, що відносно дешева, але потужна машина може знайти покупця на ринку бронетехніки, наприклад серед країн Південної Америки. Основне призначення — розвідка і вогнева підтримка військ у разі протистояння з радянськими БТР та БМП.
Прототип було представлено Бундесверу 30 листопада 1977 року. Корпус було взято від прототипу Marder і він був аналогичним з дослідним ОБТ TAM. Лобова броня корпусу була достатньо легкою, але витримувала вогонь важких кулеметів і радянських 30-мм автоматичних гармат.
На машину було встановлено 600-сильний двигун MTU 833 Ea-500 з коробкою передач HSWL-194, який давав машині вагою 28,5 тон потужність у 21 к. с./т. Запас ходу становив 600 км.
Озброєння
57-мм автоматична гармата Bofors L/70 Mk. 1 була створена для флоту. Вона могла вискати до 200 ОФС 57x438R зі швидкістю 1020 м/с. У боєкомплект ткож входили різні види бронебійних снарядів. Сучасна система керування вогнем і чудові кути нахилу (-8/+45) дозволяли їй вражати як наземні цілі так і гелікоптери. З цим танку допомагав справлятися особливий сенсор. Для боротьби з важкою бронетехнікою Begleitpanzer мав пускову установку керованих ракет TOW. Боєзапас машини становив 148 звичайних снарядів і 6 протитанкових ракет у транспортно-пусковому контейнері.
Заряджання гармати мало цікаве рішення: у механізмі подачі снарядів було чотири лотки, кожний з яких був пристосований для розміщення трьох обойм на п'ять снарядів різного типу. При цьому лоток обирався натиском на одну кнопку. Таким чином, конструктори реалізували можливість моментальної зміни типу снарядів у гарматі (за умови повного використання попередньої обойми).
Література
- F.M. von Senger und Etterlin: Taschenbuch der Panzer 1983 — Tanks of the World. Bernard & Graefe, München 1983, ISBN 3-7637-5255-2.
- F.M. von Senger und Etterlin: Tanks of the World 1983. Arms and Armour Press, London 1983, ISBN 0-85368-585-1 (engl.)