Black Rose (альбом Шер)

До 1980 року диско-музика почала втрачати популярність, у моду увійшли панк та «нова хвиля». Того ж року Шер та її тодішній хлопець, гітарист Лес Дудек — створили гурт під назвою «Black Rose».[2]

Ще до укладення контракту з «Casablanca Records», «Black Rose» вважався незалежним рок-гуртом, який виступав в невеликих клубах Лос-Анджелеса та околиць, намагаючись завоювати увагу публіки без слави Шер.[2] Зрештою Шер стала солісткою гурту, його іншими учасниками були Лес Дудек, Гарі Фьоргісон, Майкл Фінніган, Воррен Хем, Рокет Рітчотт та Трей Томпсон. Альбом «Black Rose» став останнім для Шер випущеним на лейблі «Casablanca Records», його продюсером був Джеймс Ньютон Говард.[3] Ім'я Шер не вказувалося на обкладинці альбому, а її обличчя було представлено лише на загальному знімку гурту на зворотному боці платівки.[2][4]

У 1980 році Шер казала про гурт та свій новий образ: «Ми були провісниками певного типу музики, певного типу одягу та іншого лайна. Але було важко боротися з моїм образом у блискучій сукні з обкладинки „National Enquirer“. Люди забувають, що джинсів-клеш не було до того, як я стала їх носити».

Цей альбом став першою роботою Шер, що містив рок-звучання, яке характеризує її подальші роботи на лейблі «Geffen Records». Альбом був провальним й багато фанатів Шер не визнали його. Після комерційних невдач гурт розпався вже наступного року. Цей період залишається одним із найневідоміших і невивчених етапів кар'єри Шер. Фактично, у багатьох біографіях ця ера або розглядається, або згадується.

1999 року в Німеччині лейбл «Spectrum Records» перевидав альбом на компакт-диску (CD). На його обкладинці зобразили Шер, яка співає на концерті, а диск підписали як альбом Шер, а не гурту «Black Rose».

У серпні 2020 року лейбл «Rock Candy Records» випустив оновлену версію до 40-річчя альбому. Ремастування альбому зробив Джон Естлі. Також наприкінці 2020 року вийшло видання альбому на фіолетовому вінилі (LP), це видання включає дві пісні, що раніше не видавалися: «Desperado» і «I Shall Be Released».

Були також чутки про наступний альбом гурту, записаний у проміжку між 1980 та 1981 роками. Деякі пісні з нього були заспівані під час міні-туру «The Black Rose Show», у тому числі «Ain't Got No Money» та «Dirty Old Man». Цей проект, однак, було скасовано. Пісня «Don't Trust That Woman», написана Шер та Лесом Дудуком, створювалася для альбому, однак, була відхилена. Дудек пізніше записав пісню для свого альбому, а потім пісню записав сер Елтон Джон.

Для підтримки продажів Шер та гурт вирушили до міні-туру «The Black Rose Show» Північною Америкою. Вони виконували «Never Should've Started», «Julie», «You Know It», «Ain't Got No Money», невелику інтродукцію гурту та «Dirty Old Man». Вони також виступали на розігріві гурту «Hall & Oates». Костюми гуртом були розроблені Бобом Макі. Гурт виступав в Пенсільванії, Центральному парку, Центрі мистецтв Гарден-Стейт у Холмдел-Тауншипі та інших місцях.

1. «Intro»
2. «Never Should Have Started»
3. «Julie»
4. «Take it from the Boys»
5. «88 Degrees»
6. «Déjà Vu (Da Voodoo's In You)»
7. «Fast Company»
8. «Ain't Got No Money»

Джерело:[7]