Bonfire (гурт)

1972 року молодий гітарист Ганс Ціллер разом зі своїм братом Карлом та друзями організували гурт Cacumen. Назва гурту була навіяна шкільним іспитом Ганса, з латині це можна перекласти як «вершина гори». Наступні шість років гурт у різних складах виступав в рідному Інгольштадті і навіть здобув там певну популярність.

Більш-менш постійний склад з'явився в 1978 році, коли до гурту прийшов Клаус Лессманн. Гурт випустив сингл Riding Away і почав намагатися отримати визнання поза межами міста. Для цього вони виступали усюди: в клубах, школах, навіть на парковках. Проте, все, чого вони змогли досягти — це підписати контракт з маловідомою незалежною студією звукозапису. У цей час Карл Ціллер залишив гурт.

Але кількість фанів гурту зростала у прямій залежності від їх виступів, і врешті решт гурт у 1985 році зміг підписати контракт з компанією BMG. Це призвело до кардинальних змін у складі, іміджі гурту, також за вимогою компанії, назва була змінена на Bonfire (компанія вважала, що попередня назва дуже складна для пересічного слухача й непридатна з точки зору впізнаваності й продаваності). У червні 1986 року вийшов дебютний альбом Don’t Touch the Light, який мав певний успіх.

У 1987 році було випущено найуспішніший альбом Bonfire Fire Works, який отримав золотий статус (як барабанщик у записі брав участь Кен Мэрі з Fifth Angel). Він ознаменував прорив у Німеччині, і гурт став відомим за її межами, чому сприяла робота на розігріві в гурту Judas Priest у його турі Ram It Down, і в європейському турне ZZ Top.

Між другим та третім альбомом у гурті відбулися значні зміни. Через проблеми зі здоров'ям гурт покинув Хорст Маєр-Торн. Через проблеми з менеджментом, у середині запису третього альбому вимушений був піти засновник гурту Ганс Ціллер, він створив власний проект Ez Livin. Прикметно, що, залишаючи гурт, який він сам створив, Ганс керувався не власними інтересами, а інтересами гурту.

Гурт записав третій альбом, а в 1991 році й четвертий. Вони мали непоганий успіх, особливо на фоні поголовного захоплення гранжем.

Після цього альбому, який, незважаючи на успіх, не приніс прориву на американський ринок, гурт залишив і вокаліст Клаус Лессманн. Разом з Гансом Ціллером вони створили німецькомовний проект Lessmann/Ziller, який випустив декілька синглів та міні-альбом «Glaub Dran».

Члени гурту, які залишились, намагались відродити колектив, проте у червні 1994 року гурт розвалився.

1995 року Клаус і Ганс придбали (за іншою інформацією, відсудили) право на назву «Bonfire» та права на пісні періоду 1986—1992 років у BMG і відтворили колектив. Так чи інакше, це обійшлося їм у чималі гроші.

Після цього гурт випустив низку альбомів, які мали певний успіх.

2005-го року гурт організував у рідному місті Інгольштадті благочинний концерт Rock for Asia, щоб допомогти постраждалим від руйнівного цунамі в Індонезії. Було зібрано близько 100 000 євро

Своє 20-річчя гурт Bonfire відзначив ювілейним туром та випуском альбому з символічною назвою «Double X». Його концертна версія «Double Vision» вийшла у 2007 році, а 2008-го колектив замахнувся на створення рок-опери «The Raeuber», поставленої на основі твору Фрідріха Шіллера.

2009-го до гурту повертається Домінік Хюльхорст.

2010-го Bonfire підписує угоду з авторитетним лейблом Universal Music у сподіванні на кращі результати ніж з попереднім BMG. Проте ця співпраця тривала не більше кількох місяців, упродовж неї було видано лише сингл з Національним Гімном Німеччини для тогорічного Чемпіонату Світу з Футболу.

2011-й позначено в дискографії гурту випуском на LZ Records та Sony Music студійника "Branded" та концертного альбому Fireworks Still Alive.

2012-го зі складу знову виходить Домінік Хюльхорст. На його місце стає Гаррі Райшманн.

2013-го виходить 13-й студійний альбом Schanzerherz з каверами на відомі рок-твори, в тому числі й власні.

Bonfire не зміг стати грандом світової рок-сцени через постійні зміни складу, проблеми з менеджментом, і достатньо пізній початок кар'єри — на той час Рок-музика поступово виходила з моди. Проте, гурт реалізував 6 мільйонів дисків по всьому світу, гурт має дійсно помітні пісні, свій неповторний (перш за все, завдяки голосу Клауса Лессманна) стиль і продовжує роботу і сьогодні.

• Claus Lessmann — вокал (1978 — вересень 1992, з 1996)
• Chris Limburg — гітара, (з 2002)
• Uwe Kohler (ex- Black Tears, Paradise Leaf, Big Apple, Lipstikk, Blitzkrieg, British Steel) — бас (з 1997)
• Hans Ziller — гітара (1972—1989, з 1996)
• Harry Reischmann — перкусія (з березня 2012)

• Karl Ziller — гітара (1972—1980)
• Hanns Schmidt-Theissen — гітара (? — 1980)
• Hans Hauptmann — бас (? — 1982)
• Robert Prskalowitz — бас (1982—1985)
• Hans Forstner — перкусія (? — 1985)
• Horst Maier-Thorn — гітара (? — червень 1988)
• Michael Bormann (ex-Jaded Heart)- вокал, (березень 1993 — червень 1994)
• Joerg Deisinger (ex-Rascal, Dynasty) — бас (травень 1985 — червень 1994)
• Angel Schleifer (ex-Doc Savage, Red Alert, Sinner, Mad Max, Pretty Maids, Helter Skelter) — гітара (червень 1988 — червень 1994)
• Edgar Patrik (ex- Sinner, Samson, Tyran Pace) — перкусія (листопад 1987 — червень 1994)
• Chris Lausmann (ex-Affair, Frontline)- гітара, клавішні (1997—2002)
• Ken Mary (и Fifth Angel) — сесійні ударні на Fire Works
• Jϋrgen 'Bam-Bam' Wiehler (ex- Backdoor Affair, Heaven Sent, Chain Reaction, Loud & Proud, EZ Livin’, Parish Garden, Wet Paint и 88 Crash) — перкусія (5 травня 1997 — 15 січня 2009)
• Dominik Huelshorst (1986–1987; 1995; 15 січня 2009 — березень 2012)

• Офіційний сайт
• Фан-сайт Michael Bormann — екс-учасника гурту Bonfire