Crossing the Bar (вірш)

Чи не остання поезія Альфред Теннісон "Подолання" (1899). Її автор написав у віці 80, за три роки перед кончиною, затративши хвилин зо двадцять у час усамітнення в графстві Острів Вайт.

Поезія поєднує образність і метафори, одночасно пропонуючи мінливий ритм, який наче корелюється зі звуками моря поблизу узбережжя, захищеного косою, яка гасить енергію морського хвилювання. У поезії чітко розділене прийдешнє: неминуче і вірогідне (бажане). Ключовим словом у поезії виступає «crossing» як подолання і миттєвої перешкоди, і цілого земного життя з його хрестом.

У всіх майбутніх виданнях Теннисона Crossing the Bar, за вказівкою поета, мала бути останньою.

Для композиторів Crossing the Bar стало джерелом натхнення — твори з успіхом виконуються на сцені.

Український переклад (В. Тимчук, 2015).

Подолання

Вже сонце сіло. Зорі.

По мене – клич надходить.

Чи ще почую плескіт-стогін моря,

Коли пірну у води?

Ба радше в спокої і снах – приливи:

Без гребнів і без грому,

Коли подолані без дна глибини,

З них – додому.

Вже ніч. Забили дзвони.

По тому – кінець днини.

Чи сум прощанням ледве відгомонить, 

Коли полину?

Однак – межа! Панує Час і Простір.

У тиску чи встояти?

Зустріти би Того, Хто кличе в гості,

Коли позаду – ґрати.