Deutsche Post

Deutsche Post AG — найбільший у світі поштовий та логістичний концерн, акціонерне товариство, здійснює діяльність під торговою маркою Deutsche Post DHL. Штаб-квартира компанії розміщена у Бонні у офісному центрі «Поштова вежа». У корпорації 488 824 працівників у понад 220 країнах та територіях світу (станом на 2014 рік)[1].

Deutsche Post AG
Тип Aktiengesellschaft
Форма власності Aktiengesellschaft
Галузь Кур'єр
Гасло die Post für Deutschland
Засновано 1995
Штаб-квартира Поштова вежа
Ключові особи Франк Апель (CEO)
Виторг 56,48 млрд (2014)[1]
Чистий прибуток 2 224 000 000 € (2018)[2]
Активи 50 470 000 000 € (31 грудня 2018)[2]
Власник(и) KfW[3]
Співробітники 488,824 тис. осіб (2014)[1]
Дочірні компанії
  • DHL, Deutsche Post Adressd[4], Deutsche Post Direktd[4], Deutsche Post Fleetd[4], ADAC Postbusd[4], DHL Air UKd[4], DHL Automotive s.r.o.d[4], DHL Express (Czech Republic)d[4], DHL Global Forwardingd[4], DHL Global Forwarding (CZ)d[4], DHL Hub Leipzigd[4], DHL Information Services (Europe)d[4], DHL Solutionsd[4], DHL Supply Chain s.r.o.d[4], PPL CZd[4], DHL Express (Czech Republic)d і Deutsche Post CSCd
  • Член European Movement Germanyd, Deutscher Dialogmarketing Verbandd[5], Verband der Bayerischen Metall- und Elektro-Industried[6], German Road Safety Councild[7] і ICC Germanyd[8]
    www.dp-dhl.com
    Нагороди

    BigBrotherAwardsd (2002)

    BigBrotherAwardsd (2003)

     Deutsche Post у Вікісховищі

    Про компанію

    У рейтингу Forbes Global 2000 журналу «Форбс» компанія займає 210 місце (станом на травень 2012 р.) у світі.[9]

    Історія

    Виникнення німецької пошти взагалі пов'язують з 1490 роком, коли Франц фон Таксіс та його помічник від імені та задля династії Габсбургів встановлюють кур'єрську мережу, яка на кінець XVI-го століття покривала усю Західну Європу. Стаціонарні поштові станції були побудовані таким чином, що подолати відстань між сусідніми можна було протягом одного дня. Через деякий час ці станції перетворилися на важливі економічні центри, функціонуючи пунктами і місцям торгівлі та обміну, де подорожні могли знайти таверни, готелі і кінні двори. Поштові станції стали ключовими пунктами в розвитку сіл і міст.[10]

    У сучасному вигляді Deutsche Post була сформована у 1995 році в результаті другої поштової реформи. Тоді державна компанія Bundespost була розділена на три приватні акціонерні компанії. Хоча федеральний суд спочатку зберіг їх у власності держави, проте вони з часом були запропоновані для покупки приватним інвесторам, хоча федеральний уряд залишив понад половину акцій компаній у власності держави терміном на 5 років.

    1998 — Deutsche Post викуповує приблизно 25 відсотків акцій DHL International Ltd., створюючи базис для стратегічної співпраці між найбільшою європейською поштовою компанією та світовим лідером в галузі міжнародної експрес-доставки та логістики.

    2002 — З 1 січня Deutsche Post World Net є основним акціонером DHL. У 2002 році Deutsche Post World Net здобуває 100% акцій компанії DHL.[11]

    2008 — DHL офіційно відкрив новий Європейський повітряний вантажний центр в аеропорту Лейпцига. Центр, один з європейських найбільших будівельних майданчиків, розширює міжнародну мережу DHL, забезпечуючи більшу можливість з'єднання до всесвітніх ринків, що розвиваються.

    Лейпциг — перша споруда DHL, яка підтримує відновлювані джерела енергії. На даху центру встановлені сонячні батареї загальною корисною площею 1 000 квадратних метрів. Крім того, два підземні резервуари, місткістю 300 кубометрів кожен, дозволяють зібрати близько 3 000 кубометрів дощової води у рік, яка використовується для мийки літаків.

    2010 — Компанія почала надавати нову послугу — цифровий лист E-Postbrief, чим відкрила нову еру в комунікації поштою. Завдячуючи найновішим технологіям, бізнес-структури і адміністративні органи можуть користуватися інтернетом, щоб зв'язатися один з одним надійно і безпечно. E-Postbrief конфіденційний і надійний як паперовий лист та швидкий як електронна пошта.

    Див. також

    Примітки

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.