Divco

Головний інженер Detroit Electric Vehicle Company, Джордж Бекон, запропонував використовувати бензиновий двигун, щоб подолати обмеження їх дальності та продуктивності в холодну погоду. [2] Оскільки його боси відмовили, Бекон заснував Детройтську промислову транспортну компанію в 1926 році.

Перші Divco "Модель A" були дуже прості та практичні транспортні засоби. В 1927 р. компанія пережила реорганізацію з метою зменшення витрат. [2] У 1928 році була представлена більш звична "Модель G", яка перетворилася на "Модель S", виготовлена в 1930-х роках. Під час Великої депресії компанія була викуплена компанією Continental Motors Company Вона постачала більшість двигунів, встановлених у вантажівках Divco, а потім, в 1936 році відокремилась від Continental, придбала Twin Coach, ставши таким чином "Divco-Twin".

У 1937 році був представлений новий дизайн, який включав зварений суцільносталевий кузов фургона та капот. Ця модель виготовлялась майже без змін до кінця виробництва в 1986 році. [3] З новою "Моделью U" компанія побудувала нове виробниче приміщення на околиці Детройта. [4]

У більшості вантажівок Divco засоби управління, включаючи дросель та гальмо, встановлені на рульовій колонці, дозволяли їздити стоячи. [1] На ранніх моделях не було рефрижераторного устаткування, а вантажі що швидко псувались обкладали льодом. Це призводило до корозії внутрішніх поверхонь кузова. У рекламі того часу всіляко підкреслювалася вигідність використання економічних вантажівок. [5]

У 1957 році Divco об’єднався з Wayne Works в Річмонді, штат Індіана, і сформував Divco-Wayne. В цей час деякі вантажівки Divco були модифіковані сидіннями та вікнами від Wayne Works, щоб створити дивідендний автобус Divco. Divco був відокремлений від компанії в 1968 році, а виробництво було перенесено з Детройта в Делавер, штат Огайо, в 1969 році. [3] Виробництво закінчилось у 1986 році.

Wayne продовжував виробництво автобусів до 1992 року. Далі послідувало банкрутство та ліквідація компанії.