Final Fantasy X

Якщо в попередніх частинах серії при переміщенні на довгі відстані використовувалася навігаційна система світової карти, що означає зменшене зображення простору між локаціями і відносну свободу пересування, то в Final Fantasy X всі локації (за винятком островів) з'єднані між собою. Пересування стало більш лінійним, майже зникла можливість вибору напрямку при переміщенні. Розробник карти, Такаесі Накадзато, пояснив, що подібні зміни були проведені заради досягнення найреалістичнішого ефекту гри. Між материками персонажі переміщуються на кораблях, що пересуваються автоматично за незмінним маршрутом.

Ближче до кінця гри в розпорядження гравця потрапляє повітряний корабель, за допомогою якого можна повернутися на пройдені раніше локації і, крім того, відвідати секретні локації гри. Система управління кораблем також змінилася: у той час як у ранніх частинах Final Fantasy гравцеві пропонувалося самостійно керувати транспортом, переміщаючи його по світовій карті, то тут досить просто вибрати пункт призначення, після чого персонажі переміщуються в позначену гравцем точку автоматично; пошук нових локацій здійснюється за допомогою системи координат, що знаходиться на кораблі. При переміщенні по локаціях і під час розмов з NPC гравець керує тільки одним персонажем — Тідусом; тільки в одному епізоді управління перемикається на Юну.

Як і в попередніх частинах серії, в Final Fantasy X використовується покрокова система ведення боїв. Втім, і тут є зміни. У IV—IX частинах бої йшли в режимі ATB (Active Time Battle), яка містила у собі елементи бою в реальному часі. Персонажі здійснювали ходи при заповненні спеціальної шкали; у разі, якщо гравець не давав персонажу команди, супротивник не переставав атакувати. У Final Fantasy X система АТВ була змінена на систему CTB (Conditional Turn-Based Battle). У цьому режимі від гравця не потрібно швидкості прийняття рішень: і персонажі, і супротивники роблять ходи строго по черзі. Частота, з якою той чи інший персонаж буде здійснювати хід, залежить від бойових характеристик даного персонажа — точніше, від параметрів його швидкості.

У битві беруть участь три (у деяких випадках — один або два) персонажа. Бій вважається програним, коли всі троє персонажів мертві (опиняються в нокауті або кам'яніють), тобто, коли показник їх HP (hit points) дорівнює нулю або здійснення ходів неможливе. По ходу бою персонажів можна міняти — таким чином у битві можуть брати участь усі сім героїв. Це досить зручно, враховуючи відмінності характеристик кожного персонажа і їх здібностей. Так, на початку гри основні здібності Тідуса, Вакка і Аурона являють собою фізичні атаки; Лулу може використовувати чорну (бойову) магію; Юна має умінням прикликання Ейонів і білої (переважно цілющої) магії; Ріккі може використовувати в бою різні предмети, а також красти предмети у супротивника; Кімарі здатний до вивчення бойових прийомів противника і т. д.

Крім того, у кожного персонажа є свій особливий прийом (англ. Overdrive), що перевершує за силою звичайні атаки. Овердрайв можна використовувати при заповненні спеціальної шкали. Існує кілька варіантів режимів, при яких шкала буде заповнюватися. На початку гри доступний тільки один режим — Stoic, при якому овердрайв буде накопичуватися при отриманні персонажем ушкоджень; надалі персонажі будуть вивчати і інші режими, які гравець може встановлювати на свій розсуд: Warrior (шкала заповнюється, коли персонаж завдає ушкодження противнику), Slayer (персонаж вбив противника, тобто завдав йому останній удар), Comrade (інші члени команди отримали ушкодження) і пр.

Ще один елемент бойової системи — це призивні істоти, або Ейони (англ. Aeons). Ейони можуть бути прикликані на поле бою як союзники; викликати їх може тільки Юна. Викликати декількох Ейонів одночасно не можна, і, крім того, коли Ейон з'являється на полі бою, решта персонажів перестають брати участь у битві доти, доки істота не загине, або поки воно не буде відкликана. У кожного з Ейонів є свої здібності і овердрайв. Кількість ушкоджень, що завдається їх атаками, залежить від показника магічних характеристик Юни і від початкових характеристик Ейона. Всього в грі вісім Ейонів; п'ять з них приєднуються до команди по ходу сюжету, і ще трьох можна отримати при проходженні додаткових квестів. Після закінчення бою його учасники отримують AP (англ. Ability Points), які сприяють подальшому розвитку бойових характеристик персонажа. Кількість АР зростає у випадку Оверкілу (англ. Overkill), тобто, в тому випадку, якщо при останньому ударі противнику було завдано максимальних ушкоджень.

Крім запропонованих сюжетом боїв з різними босами, в грі присутня маса випадкових битв, участь в яких необов'язкова. У цьому випадку супротивники не видимі заздалегідь; битва починається раптово при пересуванні по локації. Така риса була притаманна і раннім частинам Final Fantasy; спочатку при розробці Final Fantasy X планувалося створення видимих супротивників, яких при бажанні можна обійти, але ця ідея так і не набрала сили.

Для розвитку бойових характеристик команди і вивчення нових здібностей в Final Fantasy X використовується Сітка Сфер (англ. Sphere Grid). Сітка являє собою кілька сотень з'єднаних між собою осередків, що містять в собі різні здібності або бойові характеристики. Активувати їх можна за допомогою спеціальних сфер, одержуваних, в основному, як бойові трофеї. Накопичивши достатню кількість АР, персонаж отримує Рівень Сфери (англ. Sphere Level), що дозволяє йому пересунутися на одну клітинку вперед, і, активувавши її, підвищити одну свою характеристику, відповідну даній комірці; за тим же принципом вивчаються нові здібності. Сітка складається з декількох розділів, або шляхів, кожен з яких містить здібності, притаманні тому чи іншому класу. У кожного персонажа — свій певний шлях. У місцях перетину шляхів розташовуються замки (англ. Sphere Locks), які можна зламати за допомогою ключів (англ. Key Spheres), і, таким чином, спрямувати персонажа на інший шлях розвитку. Подібна система розвитку дозволяє гравцеві не тільки вести персонажів за певним шляхом, але і самому вибирати клас, який отримає той чи інший персонаж. Персонажі також можуть рухатися за однаковим шляхом і активувати осередки, вже задіяні іншими членами команди. Кожен персонаж може вивчити на сітці будь-яку здатність, за винятком овердрайву, які розвиваються незалежно від Сітки. Також на сітці не можна вивчити здатність призиву Ейонів — цим умінням спочатку володіє тільки Юна. У International-версії гри існує ще один варіант Сітки Сфер, крім стандартного, — expert, при якому всі персонажі починають свій шлях розвитку з однієї точки.

Події гри відбуваються у світі під назвою Спіра (англ. Spira). Спіра складається з одного великого материка, оточеного безліччю островів. Крім людей, світ населений Аль-бідами (англ. Al-Bheds, особливим народ, який відкидає загальноприйняті уявлення про релігію і спілкується на своїй власній мові), Гуадо (англ. Guado), Ронсе (англ. Ronso) і Гіппелло (англ. Hypello). Серед тварин Спір можна окремо відзначити чокобо (англ. Chocobo, величезні жовті їздові птахи, що зовні нагадують ему і є невід'ємним елементом всіх частин Final Fantasy) і шупафів (англ. shoopufs, величезні слоноподобні істоти, чудово пристосовані до плавання).

Якщо світи попередніх частин гри були виконані переважно в європейському стилі, то в флорі, кліматі, архітектурі та іменах Спіри виділяються переважно південноазіатські і тихоокеанські мотиви. Головний дизайнер гри, Тецуо Номура, сказав, що на оформлення гри істотно вплинули японські, таїландські і гавайські риси. Втім, попри те, що перераховані мотиви є домінуючими, в грі також фігурують елементи і з інших культур — наприклад, імена більшості Ееонів мають походження з різних міфологій і релігій. Так, Іфріт (англ. Ifrit) запозичив своє ім'я з Корану, де таку ж назву носять прокляті Аллахом джини; Шива (англ. Shiva) — один з трьох головних богів індуїзму; Валефор (англ. Valefor) — один з духів демонології, Іксіон (англ. Ixion) — цар з давньогрецької міфології.

Однією з відмінних рис світобудови в Спіри є особливі згустки живої енергії (англ. pyreflies), складові людської душі, які після смерті людини йдуть з її тіла і залишаються в межах реального світу. Вони часто з'єднуються, утворюючи при цьому монстрів (англ. fiends), агресивних і небезпечних істот. При знищенні монстри знову розпадаються на згустки енергії. Душі померлих можуть бути відправлені до Дальніх Рівнини (англ. Farplane), обитель духів. Для цього необхідно провести особливий ритуал, яким займаються Кликуни (англ. summoners). Ще одна здатність Кликуна — управління Еонами, істотами, створюваними при зв'язку Кликуна з Примарами віри (англ. fayth's). Примари віри — добровільно віддані і заточені в статуї душі людей, здатні силою думки надавати енергетичним згусткам Спіри фізичну форму.

Впродовж тисячі років Спіра знаходиться під гнітом істоти на ім'я Сін. Згідно з релігійним вченням Спіри, Сін з'явився після того, як місто Занарканд (англ. Zanarkand) було майже повністю знищене в ході війни, і уособлює покарання за людське марнославство. Перемогти його можуть тільки Кликуни, які, у супроводі своїх охоронців (англ. guardians), здійснюють паломництво по всьому світу, і, відвідавши всі храми Спіри і розвинувши свої здібності прикликання, прямують до руїн Занарканду, що вважаються священним місцем. У Занарканді вони отримують у своє розпорядження Фінального Еона (для створення якого використовується душа людини, близької Кликунові — такою людиною, як правило, стає один з його охоронців), досить потужного, щоб здолати Сіна. У разі вдалого результату Сін гине; в результаті Фінального Заклику гине і Кликун. Але через кілька років монстр відроджується. Відповідно до вчень, Сін навіки покине Спіру після того, як люди покаються у своїх гріхах, і кожен Кликун, йдучи на битву, в глибині душі сподівається, що зуміє назавжди позбавити свій світ від монстра. Останнім Кликуном, який віддав своє життя в боротьбі за Спіру, став Браска, батько Юни. Народ Спіри глибоко релігійний, у центрі релігійних навчань світу знаходиться Храм Євонів — тисячолітня організація, що називає Сіна покаранням за людське марнославство і за використання машин (або «Макін», як вони називаються в грі), і забороняє використання просунутих технологій. У главі церкви стоять верховні священики.

Реакція гравців і критиків на Final Fantasy X була переважно позитивною. У Японії протягом перших чотирьох днів з початку продажу було куплено 1,926,000 копій, що становило 90 % від початкового кількості випущених копій (2,140,000). При цьому близько півтора мільйона дисків було замовлено до офіційного релізу гри на попередніх продажах. Таким чином Final Fantasy X стала першою грою для Sony Playstation 2, проданою в розмірі більше двох мільйонів копій і увійшла в ранг «двічі платинової». Гра знаходиться в списку двадцяти найбільш купованих префіксальних ігор всіх часів. У липні 2006 року в США гра віднесена на одинадцяте місце в списку найбільш купованих ігор XXI століття. Нарешті, на сьомій річниці Sony PlayStation 2, що пройшла в жовтні 2007 року в США, гра була відзначена як восьма за рахунком з серед найпопулярніших серед покупців ігор для PS2.

І японські, і західні критики високо оцінили Final Fantasy X. Сукупна оцінка на інтернаціональному вебсайті Metacritic становить 92 бали за стобальною шкалою.[3] Ведучий ігровий журнал Японії, Famitsu, дав грі оцінку 39/40, а на початку 2006 року читачі цього ж журналу проголосували за Final Fantasy X як за найкращу гру всіх часів. Інший японський журнал, The Play Station присвоїв грі 29 балів з 30-ти. У 2003 році на церемонії вручення нагород Interactive Achievement Awards гра була висунута на номінації «найкраща анімація» і «префіксальна гра року».

І Famitsu, і The Play Station у своїх ревю позитивно відгукувалися про графіку і сюжетіFinal Fantasy X. Так само відгукнувся про гру і британський журнал Edge, який, тим не менше, оцінив її тільки в 6 балів за десятибальною шкалою, заявивши, що, хоча за своїми технічними характеристиками Final Fantasy X претендує на звання гри нового покоління, в ній повторюються помилки, зроблені в попередніх частинах. При цьому журнал послався на бойову систему гри і на систему розвитку персонажів, описуючи першу як «трохи більш складну», ніж у попередніх частинах, і другу як «[не] гнучкішу, ніж елементарне підвищення в рівні, відоме в попередніх іграх». Крім того, Edge піддав жорсткій критиці сценарій і озвучення, заявивши, що діалоги (як текстові, так і усні) «викликають нудоту». У журналі навіть було сказано, що вони «роблять пафос смішним, смішне — мертвим, і… гублять гру повністю».[4]

Мультимедійний вебсайт IGN зазначив, що гра вийшла дуже лінійною, і негативно відгукнувся про хід розвитку сюжету, посилаючись на те, що заплутаний сценарій був погано об'єднаний з іншими складовими гри. Незважаючи на критику, сайт похвалив інновації в геймплеї гри, особливо високо оцінивши поліпшену бойову систему і систему призиву, опцію, яка дозволяє змінювати персонажів під час бою, і ефективні системи розвитку персонажів і управління інвентарем. Віддаючи належне графічному оформленню гри, яке порахували на сайті таким, що «перевершило своїх попередників у всіх можливих сферах», сайт зазначив, що це «найкрасивіша гра серії, і, ймовірно, найграбельніша з усіх».[5]

Японська версія Final Fantasy X включає в себе додатковий диск під заголовком «The other side of Final Fantasy» («Зворотний бік Final Fantasy»), що містить інтерв'ю з творцями гри і трейлери на ігри Blue Wing Blitz, Kingdom Hearts, і анімаційний фільм Final Fantasy: The Spirits Within. Там же знаходяться і перші матеріали з онлайн-гри Final Fantasy XI.

International-версія гри включає в себе деталі, недоступні в первісному NTSC-релізі. У цій версії є кілька додаткових секретних босів (Темні Еони), і, крім того, в ній існує вибір між двома варіантами Сітки Сфер — standart і expert. До японської International-версії також додається Final Fantasy: Another Story — 12-хвилинний фільм на рушії гри, що описує події, що відбувалися між подіями Final Fantasy X і Final Fantasy X-2. До європейської версії гри додається DVD «Beyond Final Fantasy» («За Final Fantasy»), що містить інтерв'ю з творцями гри, в тому числі і з акторами Джеймсом Арнольдом Тейлором і Хеді Барресом, які озвучували ролі Тідуса і Юни. Крім того, диск включає в себе трейлери на Final Fantasy X і Kingdom Hearts, галерею арту на гру і кліп на пісню «Suteki Da Ne».

На додаток до гри компанія Square Enix випустила безліч фігурок персонажів, кілька версій саундтреків і різні книги — «The Art of Final Fantasy X» і три частини «Ультіманії» — серії «путівників» за сюжетом і геймплеєм Final Fantasy, виданих в Японії. «Ультіманія» містить ілюстрації до гри, варіанти проходження і пояснює аспекти сюжету; там же опубліковані інтерв'ю з творцями гри. Всього в серії три книги: Final Fantasy X Scenario Ultimania, Final Fantasy X Battle Ultimania and Final Fantasy X Ultimania Ω. Подібні три книги були видані і на Final Fantasy X-2. У 2005 році Final Fantasy X і Final Fantasy X-2 були видані на одному диску, випущеному в Японії під назвою Final Fantasy X/X-2 Ultimate Box.

• У журналі Великий Дракон, номер 58, вийшла перша оглядова стаття Final Fantasy X.