Goito

Крейсер «Гоїто» був закладений у вересні 1885 року на верфі «Regio Cantiere di Castellammare di Stabia» у місті Кастелламмаре-ді-Стабія. Спущений на воду 6 липня 1887 року, вступив у стрій 16 лютого 1888 року. Свою назву отримав на честь однойменого міста.

Силова установка крейсера складалась з 6 вогнетрубних парових котлів та 3 парових машин подвійного розширення потужністю 2500-3180 к.с. Вона забезпечувала швидкість у 18 вузлів.

Озброєння складалось з шести 57-мм гармат, двох 37-мм гармат, трьох 37-м гармат Готчкісса та п'яти x 356-мм торпедних апаратів.

Після вступу устрій крейсер неодноразово брав участь у маневрах флоту, на яких відпрацьовувався захист італійського узбережжя.

У 1894 році парові котли, які працювали на вугіллі, були замінені на нафтові. У 1897 році корабель був перетворений на мінний загороджувач. Для цього були демонтовані торпедні апарати та встановлене обладнання для постановки мін.

Під час італійсько-турецької війни корабель перебував у Венеції та не брав участі у бойових діях.

Після вступу Італії у Першу світову війну командувач італійського флоту Паоло Таон ді Ревель (італ. Paolo Thaon di Revel) вважав активні дії у вузькому Адріатичному морі небезпечними через загрозу, яка походила від австро-угорських підводних човнів та мін. Натомість він вирішив організувати блокаду на півдні Адріатики головними силами флоту, в той час, коли малі кораблі здійснювали рейди на ворожі кораблі та берегові укріплення. У рамках цієї стратегії використовувався також «Гоїто», здійснюючи постановку мін біля ворожого узбережжя.

15 березня 1920 року корабель був виключений зі складу флоту та розібраний на метал.

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)