Grateful Dead
Grateful Dead — американський рок-гурт, що грав психоделічний рок.
Grateful Dead | |
---|---|
Джері Гарсіа | |
Основна інформація | |
Жанр | рок, психоделічний рок |
Роки | 1965-1995 |
Країна | США |
Місто | Пало-Альто |
Мова | Англійська |
Лейбл | Warner Bros., Grateful Dead, Arista, Rhino |
Склад | Джеррі Гарсія, Bob Weir, Phil Lesh, Bill Kreutzmann, Ron «Pigpen» McKernan, Mickey Hart, Tom Constanten, Keith Godchaux, Donna Jean Godchaux, Brent Mydland, Vince Welnick |
www.dead.net | |
| |
Grateful Dead у Вікісховищі |
Біографія
Гурт створений у Пало-Альто[1][2] під назвою «Mother McCree's Uptown Jug Champions», яка була змінена на «Warlocks», а у 1965 році на «Grateful Dead». Назва «Grateful Dead» (вдячний небіжчик) запозичена з легенди, яка присутня у різних культурах, згідно з якою, людина поховала небіжчика, якого за різними причинами відмовлялись ховати інші люди, а згодом, коли з людиною трапляється біда, дух померлого допомагає цій людині.
Оригінальний склад виглядав так: Джеррі Гарсія (Джером Джон Гарсіа лідер-гітара), Боб Вейр (Роберт Холл, ритм-гітара), Філ Леш (Філіп Чапмен, бас), Рон «Пігпен» МакКернан (клавішні) та Біл Крюцман (ударні). Творчість гурту була пов’язана з рухом хіпі, перші концерти проходили у одній з комун хіпі, та були безкоштовними. Учасники колективу вживали наркотики, зокрема ЛСД, який був в той час дуже популярний серед молоді. Гурт дуже швидко стала популярним у межах Сан-Франциско, вони грали музику що являла собою суміш фолку, блюграсу, року, блюзу та кантрі з різноманітними імпровізаціями.
У 1967 році гурт підписав контракт з лейблом Warner Bros. Records та записали платівку «Grateful Dead», концепцією якого була спроба відтворити концертні виступи. Концерти групи відрізнялись тим, що завдяки імпровізаціям музикантів могли продовжуватись до 6 годин. Така манера гри дуже подобалась слухачам, у колективу з'явилась армія відданих шанувальників, які їздили за групою різними містами США, вони отримали назву «Deadheads». У 1968 році до складу групи приєднались Мікі Харт (ударні) та Том Константен (клавішні). Останнього взяли у групу як дублера МакКернана, у якого на той час були великі проблеми з алкоголем. У 1969 гурт бере участь у знаменитому фестивалі Вудсток, але їх виступ там був невдалим внаслідок технічних проблем. У тому ж році колектив записав перший офіційний концертний альбом «Live / Dead». Одна з композицій цього альбому «Dark Star», що тривала 23 хвилини продемонструвала майстерність команди у імпровізаціях та для деяких фанатів стала взірцем творчості «Grateful Dead». Наступні два студійні альбоми групи отримали статус платинових та закріпили популярність колективу.
У 1973 році внаслідок зловживання алкоголем помер Рон МакКернан, якого замінив Кіт Годчекс. Також у групу взяли дружину Годчекса, для виконання партій бек-вокалу. Наступні кілька років гурт дуже багато гастролював та кожен рік випускала досить успішні альбоми. У 1979 групу залишило подружжя Годчексів, оскільки Кіт мав серйозні проблеми з наркотиками, а його дружина досить часто не справлялась зі своїми вокальними партіями. На місце Кіта Годчекса прийшов клавішник Брент Мідленд, але альбом випущений за його участю був дуже слабким, тому випустивши у 1981 році два концертні альбоми, наступні шість років гурт займався тільки гастролями. Але у 1987 році диск «In The Dark» повернув популярність групі та здобув статус платинового. У 1990 році від передозування наркотиків помер Брент Мідленд, його місце зайняв Вінс Велник. Гурт продовжував свою діяльність до 1995 року, коли від серцевого нападу помер один з засновників Джері Гарсіа. Після цього на прес-конференції учасники групи офіційно заявили про припинення діяльності.
Значення
Творчість «Grateful Dead», зокрема їх незвичний стиль виконання та майстерність імпровізацій, суттєво вплинула на розвиток американського року. Крім того цей гурт одним з перших у світі дав згоду шанувальникам безкоштовно записувати їх записи. На концертах навіть створювались спеціальні зони («taping areas»), де фани мали змогу розмістити свою апаратуру для звукозапису.
Склади групи
(1965—1967) |
|
---|---|
(1967—1968) |
|
(1968—1970) |
|
(1970—1971) |
|
(1971) |
|
(1971—1972) |
|
(1972) |
|
(1972—1974) |
|
(1974—1979) |
|
(1979—1990) |
|
(1990—1992) |
|
(1992—1995) |
|
Дискографія
- The Grateful Dead (1967)
- Anthem of the Sun (1968)
- Two from the Vault (1968)
- Aoxomoxoa (1969)
- Live/Dead (1969)
- Workingman's Dead (1970)
- American Beauty (1970)
- Grateful Dead (1971)
- Hundred Year Hall (1972)
- Europe '72 (1972)
- Skeletons from the Closet (Best of the Grateful Dead) (1973)
- History of the Grateful Dead, Volume One (Bear's Choice)(1973)
- Wake of the Flood (1973)
- Grateful Dead From the Mars Hotel (1974)
- Steal Your Face (1974)
- One From the Vault (1975)
- Blues for Allah (1975)
- Terrapin Station (1977)
- What a Long Strange Trip It's Been (1977)
- Shakedown Street(1978)
- Go to Heaven (1980)
- Reckoning (1981)
- Dead Set (1981)
- In the Dark (1987)
- Built to Last (1989)
- Dylan & the Dead (live, сумісно з Бобом Діланом) (1989)
- Dozin' at the Knick (1990)
- Without a Net (1990)
- Infrared Roses (1991, збірка live)
- Grayfolded(1996, live)
- Grateful Dead 1977-1995 (1996, збірка)
- The Arista Years (1996, збірка)
- Fallout from the Phil Zone (1997, збірка live)
- So Many Roads 1965-1995 (1999, збірка)
- The Golden Road (2001, збірка 1967-1972)
- Postcards of the Hanging (2002, збірка live)
- The Very Best of The Grateful Dead (2003, збірка)
- Beyond Description (2004 збірка 1973-1989)
- Rare Cuts and Oddities 1966 (2005)
- The Complete Fillmore West 1969 (2005, збірка)
Примітки
- Meriwether, Nicholas G. (2012). Reading the Grateful Dead: A Critical Survey. Scarecrow Press. с. 280. ISBN 0-8108-8371-6.
- Metzger, John (1999). Mother McCree's Uptown Jug Champions. The Music Box. The Music Box, Inc. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 21 серпня 2012.
Посилання
- Біографія (рос.)