Head Hunters
Head Hunters - дванадцятий студійний альбом американського джазорвого піаніста Гербі Генкока, випущений 26 жовтня 1973 року лейблом Columbia Records. Альбом користувався успіхом серед фанківської та рок- аудиторії та сприяв популяризації джаз-фанк- ф'южн. Він досяг 13-го місця в Billboard 200 і став першим джазовим альбомом, який продано накладом понад мільйон примірників. [11]
Head Hunters | |
---|---|
Студійний альбом | |
Виконавець | Herbie Hancock |
Дата випуску | 26 жовтня 1973 |
Записаний | September 1973 |
Жанр | |
Тривалість | 41:52 |
Студія звукозапису |
Wally Heider Studios Different Fur Trading Co. San Francisco, California |
Лейбл | Columbia |
Продюсер |
|
Хронологія Herbie Hancock | |
Професійні огляди | |
---|---|
Оцінки оглядів | |
Джерело | Рейтинг |
AllMusic | [2] |
Down Beat | [3] |
Jazzwise | [4] |
The Penguin Guide to Jazz Recordings | [5] |
Pitchfork | 10/10[1] |
Q | [6] |
The Rolling Stone Album Guide | [7] |
The Rolling Stone Jazz Record Guide | [8] |
Tom Hull | B+[9] |
Zagat Survey | [10] |
Head Hunters послідували за серією експериментальних альбомів Генкока: Mwandishi, Crossings і Sextant, виданими між 1971 і 1973 роками, часом, коли Хенкок шукав новиї напрямів.
Для нового альбому Хенкок зібрав нову групу, "Headhunters", залишивши з попередньої команди лише Бенні Мопена. Генкок сам обробляв усі партії синтезатора (раніше ділився цими обов'язками з Патріком Глісоном), і вирішив взагалі не використовувати гітару, віддаючи перевагу клавінету - одному з визначальних інструментів у цьому альбомі. У новій групі була ритм-секція, орієнтована на ритм і блюз, у складі Пола Джексона (бас) і Харві Мейсона (барабани), а орієнтація на фанкорву стилістику робила альбом привабливішим для ширшої аудиторії.
З чотирьох композицій альбому три були новими, натомість "Watermelon Man " взята з його першого альбому Takin 'Off (1962), і перероблена, зокрема шляхом додавання африканської перкусії.
Head Hunters став першим джазовим альбомом, який продали понад мільйон примірників. [12] У 2005 році альбом посів 498 місце у книжковій версії списку 500 найбільших альбомів усіх часів журналу Rolling Stone . Незважаючи на те, що він не був включений в оригінальну онлайн-версію списку 2003 року Rolling Stone, а також у редакцію 2012 року, він зайняв номер 254 під час перезавантаження списку 2020 року. [13] Head Hunters став ключовим випуском у кар'єрі Хенкока і став натхненням не лише для джазових музикантів, а й для фанку, соул-музики, джазового фанку та хіп-хопу. Бібліотека Конгресу додала його до Національного реєстру звукозаписів, який збирає "культурно, історично чи естетично важливі" звукозаписи 20 століття. [14]
Трек-лист
Сторона 1 | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Тривалість | |||||||
1. | «Chameleon» | 15:41 | |||||||
2. | «Watermelon Man» | 6:29 |
Сторона 2 | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
# | Назва | Тривалість | |||||||
3. | «Sly» | 10:15 | |||||||
4. | «Vein Melter» | 9:09 |
Виконавці
- Гербі Генкок - родес-піано, клавінет, синтезатор ARP Odyssey, ARP Soloist
- Бенні Мопін - тенор-саксофон, саксофон-сопрано, сакселло, басовий кларнет, альт-флейта
- Пол Джексон - бас-гітара, марімбула
- Харві Мейсон - барабани
- Білл Саммерс - перкусія
Примітки
- Larson, Jeremy D. (5 квітня 2020). Herbie Hancock: Head Hunters Album Review. Pitchfork. Процитовано 5 квітня 2020.
- Erlewine, Stephen Thomas. Review: Head Hunters. AllMusic. Retrieved on January 7, 2010.
- Columnist. "Review: Head Hunters Архівовано 2009-06-04 у Wayback Machine.". Down Beat: January 17, 1974.
- Herbie Hancock – Headhunters ★★★★★. Jazzwise (англ.). 22 липня 2019.
- Cook, Richard; Morton, Brian (2008). The Penguin Guide to Jazz Recordings (вид. 9th). Penguin. с. 642. ISBN 978-0-141-03401-0.
- none. Q (London): 100. February 2000.
- Hoard, Christian (ed.) "Review: Head Hunters". Rolling Stone. 361. November 2, 2004.
- Swenson, J., ред. (1985). The Rolling Stone Jazz Record Guide. USA: Random House/Rolling Stone. с. 94. ISBN 0-394-72643-X.
- Tom Hull: Grade List: Herbie Hancock. Tom Hull. Процитовано 12 серпня 2020.
- Review: Head Hunters. Zagat Survey. 2003 — через superseventies.com.
- Herbie Hancock: Too good to be true. The Independent (англ.). 29 жовтня 2006. Процитовано 8 жовтня 2020.
- Herbie Hancock: Too good to be true. The Independent (англ.). 29 жовтня 2006. Процитовано 8 жовтня 2020."Herbie Hancock: Too good to be true".
- The 500 Greatest Albums of All Time - Rolling Stone
- 'Head Hunters' Found A New Direction In Jazz. NPR.org. Процитовано 10 березня 2020.