Hirudiniformes

П'явки великих, рідше середніх, розмірів. Максимальна довжина 12 см. На передньому кінці тіла є 5 пар очей. Рот має 3 хітинові зубчасті пластини, що являють собою потужні щелепи. Звідси походить їхня назва. Слинні залози добре розвинені. Поверхня тіла вкрита великою кількістю дрібних сосочків. У значній частині в середині бокові метамерні канали редуковано, целом представлено черевним і спинним каналами без кровоносних судин (кровоносна система повністю редукована), присутній черевний нервовий ланцюжок. Канали целома приймають на себе харчувальну і дихальну функцію. З боків канали зменшуються, перемежовуються в ботріоїдну тканину, яка складається з клітин, що містять периферичний бурий пігмент, а всередині — жирові та екстреторні гранули. Система периферійних каналів у представників Hirudiniformes найбільш складна з усіх видів свого ряду.

Забарвлення коливається від зеленуватого до чорного кольору з різними відтінками.

Зустрічається в різних водоймах, насамперед прісноводних (озерах, ставках, лиманах, річках) та стоячих, а також є суходольні види. Є ектопаразитом. Живляться кров'ю хребетних; деякі види — хижаки, які нападають на різних безхребетних.

Поширено в північній та південній Америці, Європі, Азії, Північній Африці.

• Cylicobdellidae
• Haemadipsidae
• Haemopidae
• Hirudinidae
• Praobdellidae
• Semiscolecidae
• Xerobdellidae

Саме переважно представників цього підряду використовують в гірудотерапії — Macrobdella decora, Hirudinaria manillensis, Hirudo medicinalis, Hirudo verbana.

• Borda, Elizabeth; Oceguera-Figueroa, Alejandro & Siddall, Mark E. (2008): On the classification, evolution and biogeography of terrestrial haemadipsoid leeches (Hirudinida: Arhynchobdellida: Hirudiniformes). Mol. Phylogenet. Evol. 46(1): 142—154