Ill Niño

Ill Niño створено 1998, того ж року вийшов їхній демонстраційний міні-альбом з Хорхе Росадо як вокалістом та Крістіаном Мачадо як бас-гітаристом. Міні-альбом, як і сам гурт, мав назву El Niño, на честь урагану. У 1999 Росадо пішов із гурту, а його місце посів Крістіан. Саме 1999 рік вважають датою офіційного заснування гурту. Незабаром El Niño довелося змінити свою назву на Ill Niño через те, що попереднє найменування вже використовував інший гурт. У 2000 гурт випустив ще один демонстраційний міні-альбом і підписав контракт із Roadrunner Records.

Дебютний альбом Ill Niño під назвою Revolution Revolución вийшов 18 вересня 2001 року. На підтримку альбому гурт узяв участь у Ozzfest та Jagermeister Music Tour у 2002. На початку 2003 гітарист Марк Ріццо та перкусіоніст Роджер Васкес покинули гурт через особисті конфлікти. Ріццо ще брав участь у записі нового альбому, а місце перкусіоніста зайняв Денні Коуто. Перед виходом альбому Confession до гурту приєднався гітарист Айрю Люстер, колишній учасник Machine Head.

Другий альбом колективу — Confession вийшов 30 вересня 2003 та одразу піднявся на 37-му сходинку рейтингу Billboard 200.[1] Сингл «How Can I Live» з цього альбому, який було використано як саундтрек до фільму Freddy vs. Jason, пробився у Billboard Hot 100 та зайняв 26-е місце у Mainstream Rock Tracks. Було продано більше ста тисяч копій альбому на території США. Тому часто саме Confession вважають найкращим альбомом Ill Niño.[2]

Третій альбом гурту One Nation Underground було випущено 27 вересня 2005 року. Він зайняв 101-у позицію у рейтингу Billboard 200[3] та продавався так само добре як і його попедник Confession. 15 липня 2006 року гурт оголосив про завершення співпраці з лейблом Roadrunner Records.[4]

Через 9 днів гурт підписав контракт з новоствореною студією Cement Shoes Records. У той же час з невідомих причин колектив покинув гітарист Хардель Пайсанте, якого замінив Дієго Вердуско.

29 вересня 2006 року Roadrunner Records випустив збіркуThe Best of Ill Niño, до якої увійшли 13 пісень з попередніх 3 альбомів.

7 листопада 2006 вийшов міні-альбом The Under Cover Sessions, який складався з 5 пісень. Три з них були кавер-версіями: Faith No More «Zombie Eaters», Nirvana «Territorial Pissings» та «Red Rain» Пітера Гебріела, а інші дві — «Arrastra» та «Reservation for Two» — новими піснями. У перший тиждень після виходу синглу було продано 1300 копій.[5]

Вихід четвертого повноцінного альбому гурту (Enigma) кілька разів відкладався та нарешті відбувся 11 березня 2008.[6] На підтримку цього альбому було влаштовано великий тур Європою, Північною та Південною Америками. У січні 2009 гурт розійшовся з лейблом Cement Shoes Records.

Під час вимушеного простою гурту Дейв Чаваррі керував власною компанією C.I.A. Management (яка, зокрема, веде справи Ill Niño) та продюсував гурти Exilia та May The Silence Fail. Крістіан Мачадо та Лазаро Піно займалися продюсуванням у своїй студії Sound Wars Studios. Айрю Люстер також продюсував артистів у компанії Illustrious Productions в Колорадо. Дієго Вердуско відкрив салон татуювань Artifact Tattoo у Каліфорнії.

У березні 2010 гурт оголосив про підписання контракту з Victory Records, а також, що у квітні розпочнеться студійна робота на новим альбомом Dead New World.[7] Вже в жовтні цього ж року відбувся реліз повноцінного альбому.

• Крістіан Мачадо — вокал (з 2000), бас-гітара (1998–2000)
• Дієго Вердуско — ритм-гітара (з 2006)
• Айрю Люстер — соло-гітара (з 2003)
• Ласаро Піна — бас-гітара (з 2000)
• Дейв Чаваррі — ударні (з 1998)
• Даніель Коуто — перкусія (з 2003)

• Ill Niño на MySpace(англ.)
• Ill Niño World(англ.)
• Ill Niño Russia(рос.)