Isoodon macrourus

Isoodon macrourus (північний коричневий бандикут[1]) вид сумчастих із родини бандикутових (Peramelidae).

Isoodon macrourus
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Сумчасті (Marsupialia)
Ряд: Бандикутоподібні (Peramelemorphia)
Родина: Бандикутові (Peramelidae)
Підродина: Peramelinae
Рід: Isoodon
Вид:
I. macrourus
Біноміальна назва
Isoodon macrourus
(Gould, 1842)

Таксономія

Оригінальна назва таксону: Perameles macroura Gould, 1842[2].

Морфологічна характеристика

Верхні частини волосяного покриву коричнево-чорного рябі, низ — білий. Вуха круглі, малі. Мордочка коротка. Зовні нагадує гризуна. Вага дорослого самця коливається від 500 до 3100 г із середньою вагою 2100 г, тоді як дорослі самиці важать від 500 до 1700 г із середньою вагою 1000 г, демонструючи сильний статевий диморфізм. Довжина тіла самця і самиці коливається від 300 до 470 мм і від 300 до 410 мм відповідно. Довжина хвоста коливається від 90 до 215 мм і від 80 до 185 мм для самців і самиць відповідно[3].

Ареал

Проживає на північному й східному узбережжях Австралії й південному узбережжі о Нова Гвінея; висота проживання від 0 до 1200 метрів[4].

Населяє різноманітні місця проживання, як от пасовища, пустища, евкаліптові ліси, райони порушені вирубкою лісу, а також приміські сади[4].

Спосіб життя

Це нічний вид. Вдень спить у гнізді. Гнізда розміщені на землі, зазвичай 40 см у довжину, щільно вимощені рослинністю крім однієї прогалини для входу. Тварини часто змінюють гнізда й використовують принаймні два гнізда одночасно. Ці бандикути дуже рухливі, коли активні. Як правило, тварини проводять більшу частину свого часу на самоті. Це всеїдні сумчасті. Основним джерелом їжі є ґрунтові та наземні безхребетні, тоді як вторинні джерела їжі — це хребетні тварини, (ящірки та птахи), рослинний матеріал (листя, стебла, коріння, насіння та плоди), а також гриби. Ворогами є Varanus varius, Canis lupus dingo, Dasyurus maculatus, різноманітні змії й нічні хижі птахи (як от, Ninox strenua), а також Vulpes vulpes і Felis catus. Самиці народжують від одного до семи дітей, кілька виводків народжується упродовж сезону розмноження[3][4].

Загрози й охорона

У деяких частинах ареалу в Новій Гвінеї цьому виду загрожує надмірне полювання на м'ясо. Попри те, що ареал виду скоротився в Австралії з європейським поселенням, вид адаптується і добре вижив навіть у зміненому середовищі існування. Проте знищення собаками може бути проблемою в деяких областях[4].

Вид присутній у кількох заповідних територіях[4].

Примітки

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Isoodon obesula. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 03.02.2021.
  3. Szaura, T. (2018). Isoodon macrourus. Animal Diversity Web. Процитовано 03.02.2021.
  4. Lunney, D.; Dickman, C.; Woinarski, J. (2016). Isoodon obesulus. The IUCN. Процитовано 03.02.2021. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.