K2

Чоґо́рі (К2) — друга за висотою гірська вершина після Джомолунгми. Її висота становить 8611 метрів над рівнем моря. Чоґорі розташована на кордоні Кашміра (контрольована Пакистаном частина) з Китаєм (Сіньцзян-Уйгурський автономний район) і входить до гірського масиву Каракорум, розташованого на захід від Гімалаїв. Є національною горою Пакистану.[1]

Чоґорі, К2
Назви на честь (епонім):
  • Каракорум, 2 і Henry Haversham Godwin-Austend
  • Чоґорі влітку
    Чоґорі влітку

    35°52′52″ пн. ш. 76°30′48″ сх. д.
    Країна  Пакистан і  КНР
    Регіон Балтистан
    Ташкурган-Таджицький автономний повіт
    Розташування Кашмір (частина, яка контролюється Пакистаном).
    Система Каракорум.
    Тип гора
    Висота 8610 м
    Висота відносна 4 017 м
    Ізоляція 1316 км
    Список найвищі точки країн
    Перше сходження 31 липня 1954 року, італійські альпіністи Ліно Лачеделлі та Акілле Компаньоні, італійська експедиція під керівництвом Ардіто Дезіо.
    Ідентифікатори і посилання
    SummitPost 150257
    Peakware 129
    GeoNames 1114951
    Чоґорі, К2
    Чоґорі, К2 (Пакистан)
    Чоґорі, К2
    Чоґорі, К2 (Китайська Народна Республіка)
     K2 у Вікісховищі

    Інші назви Чоґорі: К2, Дапсанг, Годуін-Остен.

    Історія сходжень

    Чоґорі було відкрито європейською експедицією Томаса Джорджа Монтгомері 1856 року у ході досліджень Індії. З вершини піку Харамук (Haramukh), приблизно у 220 км від льодовика Балторо), Монтгомері побачив дві вершини Машербрум (7821) та Чоґорі (8611), відзначив їх на карті як К1 та К2 (перша та друга вершини хребта Каракорума). Вершини, позначені К1, К3, К4 та К5 було згодом перейменовано і наразі вони називаються Машербрум, Броуд-пік, Гашербрум II та Гашербрум I відповідно. Звісно, К2 мала на той час свою місцеву назву, однак вона була невідома європейцям. Історично склалось так, що найвідомішою в Європі залишилася технічна назва К2. В СРСР до 1950-х років гора підписувалась на картах як Годуін-Остен, а згодом — Чоґорі (китайська назва, в перекладі означає «велика гора»).

    1892 р. — Британський дослідник У. Мартін Конвей вів наукову високогірну експедицію на Льодовик Балторо і досягнув точки, відомої зараз як «Конкордія» (близько 8 годин від підніжжя К2).

    1902 р. — міжнародна експедиція Оскаром Екенштейном та Алістером Кроулі досягла підніжжя К2 з північної сторони (Китай) і піднялась на Північно-Східний Хребет на висоту 6525 м.

    1909 р. — італійська експедиція Луїджі Амедео ді Савойя, графа Арбуцці, досягла підніжжя К2 з південного боку (Пакистан) і сягнув Південно-Східного Хребта (нині відомого як Південно-Східне Ребро Абруцці), 6250 м.

    1938 р. — американська експедиція др. Чарльза С. Г'юстона сягнула 7925 м.

    1939 р. — американська експедиція Фрітца Вайснера встановила новий рекорд, піднявшись на висоту 8382 м Південно-Східного Ребра Абруцці.

    Першою досягла вершини К2 італійська експедиція 1954 року під керівництвом Ардіто Дезіо (використовуючи додатковий кисень). 31 липня італійські альпіністи Ліно Лачеделлі та Акілле Компаньоні першими піднялися на вершину К2.

    Сходження на Чоґорі є технічно набагато складнішим, ніж сходження на найвищу вершину планети Еверест. До 15 грудня 2005 року на вершині Чоґорі побувало 249 чоловік, 60 загинули при спробі сходження. В той же час на Еверест зійшло близько 1500 осіб. Першою жінкою, що піднялася на Чоґорі, була польська альпіністка Ванда Руткевич (1986).

    16 січня 2021 року група непальських альпіністів з 10 осіб здійснила перше в історії сходження на вершину К2 у зимовий період[2]. Один з учасників сходження Нірмал Пурджа заявив про те, що не використовував кисневі балони при сходженні на вершину[3]. Отже, Чоґорі стала останньою вершиною з восьмитисячників на яку було здійснено сходження в зимовий період і без використання кисневих балонів.

    Фільми про Чоґорі

    Примітки

    Посилання

    Див. також

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.