Сіньцзян-Уйгурський автономний район

СУАР займає серединне розташування в Євразії, його площа становить 1,66 млн км². Китайський Туркестан виходить до державного кордону Китайської Народної Республіки (довжина кордону в межах СУАР становить 5600 км): район межує з Монголією, Росією, Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном і Афганістаном, а також з північчю індійського штату Джамму й Кашмір, який контролює Пакистан. Район межує з китайськими провінціями Ганьсу, Цінхай і Тибетським автономним районом.

В давнину територією Сіньцзяну проходив Великий Шовковий шлях.

Східний Тянь-Шань (висота — 7000 м) поділяє Сіньцзян-Уйгурський автономний район на дві частини: північну і південну. Північну займає піщано-суглиниста Джунгарська рівнина, південну — безстічна Кашгарська рівнина, у центральній частині якої розташована пустеля Такла-Макан. Тут лежить Турфанська улоговина — найнижча точка Китаю і Центральної Азії (абсолютна глибина — 154 м). Найвища точка — гора К2 (8611 м), висота якої поступається лише висоті Евересту — розташована на кордоні з Кашміром.

Більша частина території Сіньцзяну геологічно молода, сформована внаслідок стику Євразійської плити з Індо-Австралійською, що сформувало Тянь-Шань, Куньлунь і Памір. Тому Сіньцзян — сейсмічно-небезпечна зона. Старіші геологічні утворення розташовані здебільшого на крайній півночі та сході району.

У Сіньцзяні розташована найвіддаленіша від моря точка землі — Євразійський полюс недоступності (46°16′ пн. ш. 86°40′ сх. д.), який перебуває за 2648 км від найближчої берегової лінії.

Основною річкою СУАР є Тарим, тут розташовані витоки Ілі та Іртиша. Основні озера — Лобнор, Баграшкьоль, Ебі-Нур.

Клімат посушливий, різко континентальний, контрастний.

На території району розташовані декілька об'єктів екотуризму, 8 пейзажних районів: Урумчі-Наньшаньський пейзажний район, Тяньчійський пейзажний район, Кам'яний лес в Східно-Джунгарський впадині, Алтайський пейзажний район, Ілійський пейзажний район, Баянгольський пейзажний район, Каши-Хотанський район, Хамійський пейзажний район.

Перебуває під владою Китаю з 18 століття; деякі прикордонні ділянки перейшли до Російської імперії 1864 і 1881 рр. Китай ставив питання про їх повернення і вважає 480 км кордону між Сінцзяном і Таджикистаном неправильними.

Прапор Уйгурського руху за незалежність, заборонений в Китаї

Ще в середині XX століття переважну більшість жителів становили мусульмани-тюрки, переважно уйгури, а також казахи, монголи, киргизи і таджики. Їхні предки поселилися на території, відомій як Джунгарія і Східний Туркестан, ще в ранньому Середньовіччі.

Протягом майже восьми сторіч (аж до XVIII сторіччя) уйгурська держава неодноразово досягала могутності, справляючи істотний вплив навіть на політику Китаю. До складу Піднебесної територія остаточно увійшла після захоплення цього району військами маньчжурської династії Цин 1759 року (китайська назва «Сіньцзян», означає «Новий кордон»).

Наприкінці 1955 року офіційно оголошено про створення Сіньцзян-Уйгурського автономного району у складі Китайської Народної Республіки.

З 1950-х років пекінський уряд посилив політику «ханізації» віддаленої провінції, тобто переселення туди представників титульної нації. Виникла вона задовго до приходу до влади Мао Цзедуна, її практикували ще імператори династії Мін (1368—1644).

У період так званої «культурної революції» (наприкінці 1960-х рр.), національна автономія фактично перетворилася на фікцію. Посилена колонізація Сіньцзяна китайським населенням, переселення уйгурів, казахів, дунган, монголів та інших некитайських народів Сіньцзяна в його пустельні посушливі райони, що супроводжувалося утиском прав корінного некитайського населення, викликали різку незадоволеність народів Сіньцзяна й загострення національних суперечностей.

Китайська влада постійно відчуває неспокій з приводу місцевого сепаратизму. У Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю діє угрупування «Східний Туркестан», яка виступає за створення мусульманської держави на території низки країн. Китайська влада вважає її терористичною організацією, що спирається на підтримку іноземних держав.

     — адмінодиниця II рівня

     — входить до складу Ілі-Казахської АО

     — де-факто знаходиться під управлінням Сіньцзянського корпусу виробництва і будівництва

Назва українською	Назва уйгурською	Назва китайською	Назва на піньінь	Статус	Розташування
Баянгол-Монгольська автономна префектура	بايىنغولىن موڭغۇل ئاپتونوم ئوبلاستى	巴音郭楞蒙古自治州	Bāyīnguōlèng Měnggǔ Zìzhìzhōu
Боро-Тала-Монгольська автономна префектура	بۆرتالا موڭغۇل ئاپتونوم ئوبلاستى	博尔塔拉蒙古自治州	Bó'ěrtǎlā Měnggǔ Zìzhìzhōu
Ілі-Казахська автономна область	ئىلى قازاق ئاپتونوم ئوبلاستى	伊犁哈萨克自治州	Yīlí Hāsàkè Zìzhìzhōu	автономна область субпровінційного рівня
Кизилсу-Киргизька автономна префектура	قىزىلسۇ قىرغىز ئاپتونوم ئوبلاستى	克孜勒苏柯尔克孜自治州	Kèzīlèsū Kē'ěrkèzī Zìzhìzhōu
Чанцзі-Хуейська автономна префектура	سانجى خۇيزۇ ئاپتونوم ئوبلاستى	昌吉回族自治州	Chāngjí Huízú Zìzhìzhōu
Карамай	قاراماي شەھرى	克拉玛依市	Kèlāmǎyī Shì	місто на правах округи
Турфан	تۇرپان ۋىلايىتى	吐鲁番地区	Tǔlǔfān Dìqū	місто на правах округи
Урумчі	ئۈرۈمچى شەھرى	乌鲁木齐市	Wūlǔmùqí Shì	місто на правах округи
Хамі	قۇمۇل ۋىلايىتى	哈密地区	Hāmì Dìqū	місто на правах округи
Аксу	ئاقسۇ ۋىلايىتى	阿克苏地区	Ākèsū Dìqū
Алтай	ئالتاي ۋىلايىتى	阿勒泰地区	Ālètài Dìqū
Кашгар	قەشقەر ۋىلايىتى	喀什地区	Kāshí Dìqū
Тачен	تارباغاتاي ۋىلايىتى	塔城地区	Tǎchéng Dìqū
Хотан	خوتەن ۋىلايىتى	和田地区	Hétián Dìqū
Арал	ئارال شەھرى	阿拉尔市	Ālā'ěr Shì	місто на правах повіту
Тумшук	تۇمشۇق شەھرى	图木舒克市	Túmùshūkè Shì	місто на правах повіту
Уцзяцюй	ئۇجاچۇ شەھرى	五家渠市	Wǔjiāqú Shì	місто на правах повіту
Шихецзи	شىخەنزە شەھرى	石河子市	Shíhézǐ Shì	місто на правах повіту

Мапа поширення мов

За даними перепису населення 2015 року, у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі мешкає близько 23,6 млн осіб. Через міграцію частка уйгурів зменшилася з 75 % (понад 3,6 млн) у 1953 році, до 45 % (понад 8,3 млн) у 2000 році. Кількість китайців навпаки збільшилась, з 6 % (300 000 у 1953 році, з них понад 100 000 вояки Народно-визвольної армії Китаю) зросли до 41 % (майже 7,6 млн у 2000 році).

Етноси

У Сінцзяні мешкають близько 17 етносів, найбільший — уйгури. Внаслідок цілеспрямованої державної політики міграції, етноареал уйгурів розмитий китайськими мігрантами, 80 % уйгурів СУАР проживають на південному заході (префектури Кашгар, Хотан, Кизилсу-Киргизька і Аксу, також великі анклави уйгурів є у Кумулі, Турфані, Урумчі, Тачені, Ілі-Казахській АО, та в районі Лобнора).[1]

Розселення найбільших етносів у Сіньцзянь-Уйгурському автономному районі.

   Уйгури

   Китайці

   Казахи

Основними релігіями у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі є іслам, який поширений серед уйгурів та гуейцзу, китайців в основному сповідують китайську традиційну релігію, конфуціанство, даосизм та буддизм. Мусульмани, згідно з демографічним аналізом 2010 року, становлять 58 % населення провінції[4]. Християни становлять 1 % від усього населення, за даними на 2009 рік[5].

У 2015 році ВВП Сіньцзян-Уйгурського автономного району склав 932 млрд юанів (150 млрд доларів), 26 місце серед усіх провінцій та автономій Китаю. ВВП на душу населення становив 40 447 юанів (6087 доларів) на рік (22 місце серед провінції та автономій Китаю). Рівень добробуту в автономному районі становив 75 % середнього показника для Китаю.

Виробляють: бавовна, злакові, фрукти в долинах і оазисах

Добувають: уран, вугілля, мідь, олово, нафта

Через СУАР пролягає залізниця Ланьчжоу—Урумчі—Алма-Ата, яка з'єднує КНР з Казахстаном на прикордонному переході Дружба (Достик) (Казахстан) — Алашанькоу (КНР).

• 2336 Сіньцзян — астероїд, названий на честь території[6].