LCROSS

Запуск відбувся 18 червня 2009 року з космодрому на мисі Канаверал[1], за допомоги ракети-носія Atlas V, на борту якої, крім LCROSS, міститься ще один апарат для дослідження Місяця — Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO). 23 червня LRO/LCROSS вийшли на місячну орбіту.[2]

Спочатку планувалося, що LCROSS розіб'ється в районі кратера Кебеус А (Cabeus A), проте після ретельнішого вивчення характеристик інших кандидатів учені зупинилися на Кебеусі (Cabeus). Цей кратер відрізняється більшою глибиною, але астрономи розраховують побачити хмару, що піднялася, оскільки на стінці Кебеуса є отвір.

Верхній ступінь ракети Atlas V і зонд LCROSS впали на поверхню земного супутника 9 жовтня 2009 року. Спочатку верхній ступінь ракети-носія зонда Centaur ударився об поверхню земного супутника в районі кратера Кебеус. Його швидкість становила 2,5 кілометра в секунду. В результаті удару з кратера був викинутий пил, що перебував в жерлі, який досліджують інші апарати. Зокрема, склад пилу мав вивчати зонд LCROSS, сам він розбився об Місяць через 4 хвилини після падіння ступені ракети. Падіння транслювалося Американським космічним агентством в прямому ефірі.[3] Очікуваного шоу, проте, не вийшло — самі удари виглядали доволі блякло. Зокрема, спочатку повідомлялося, що наземним телескопам і космічним апаратам, що спостерігали за падінням LCROSS і верхньому ступеню Atlas V (серед спостерігачів був, наприклад, телескоп «Хаббл»), не вдалося розгледіти хмару пилу[4], що за прогнозами вчених мала піднятися на висоту близько 9 кілометрів.

Невдачу пояснили помилками в розрахунках. Фахівці, що працювали над місією, заявили, що кількість піднятого ударом матеріалу опинилася переоціненою. Окрім цього ступінь Atlas «розкидав» матеріал під неправильним кутом — передбачалося, що він складе 45 градусів, проте насправді пил розлітався під кутом близько 30 градусів.

Американське космічне агентство опублікувало[5] знімки високої роздільності (2 метри на піксель), зроблені під час падіння на Місяць верхнього ступеня Atlas V. На них добре помітна хмара пилу, що піднялося з дна кратера від удару ступеня об поверхню земного супутника. Знімки були зроблені апаратом LCROSS незадовго до падіння. На отриманих фотографіях добре видно світла пляма на тлі темного кратера — це хмара породи, що підсвічується Сонцем, діаметром близько 7 кілометрів. Окрім знімків у видимому діапазоні, перед падінням LCROSS передав на Землю фотографії, зроблені в інфрачервоному діапазоні. В результаті вдалося встановити, що усередині кратера Кабеус, куди впав верхній ступінь, від удару утворилася воронка діаметром близько 28 метрів.

Проаналізувавши значний обсяг даних, отриманих зондом LCROSS, дослідники НАСА прийшли до висновків про присутність в кратері значної кількості води[6]. Присутність молекул води доводиться даними інфра-червоної спектрометрії (у цьому спектрі вчені виявили сліди «цілих» молекул) і ультрафіолетової спектрометрії (у цьому спектрі «світяться» гідроксил-аніони, які виходять в результаті розпаду молекул води). Як наголошується на сайті NASA, дані, отримані зондом, вимагають подальшого вивчення.