Legio III Gallica

Створено Гаєм Юлієм Цезарем у 49 році до н. е., напередодні війни з Гнеєм Помпеєм Великим. Відзначився у битвах при Діррахіумі та Фарсалі (48 рік до н. е.), мунді 945 рік до н. е.). В подальшому підтримував Марка Антонія. У 42 році до н. е. брав участь у битві при Філіппах проти республіканців. У 41 році окремі частини легіону були частиною армії Луція Антонія та воювали проти Октавіана у Перузійській війні. Більша частина легіону стала учасником армії Антонія під час війни проти Парфії. Під час війни з Октавіаном легіон підтримав Марка Антонія та брав участь у битві при Акціумі. У 30 році до н. е. Октавіан відправив легіон до провінції Сирія.

У 20 році за імператора Тиберія — учасник походу проти парфян, але бойові дії не відбулися. У 45 році ветерани легіону отримали землі в Птолемаїді 9сучасне м. Акко). Легіон знаходився у Сирії до 58 року, коли увійшов до армії Гнея Доміція Корбулона у парфянській війні. У 63 році легіон перебазовано до провінції Мезія. Тут легіон відзначився у війні проти сарматського племені роксоланів.

Після загибелі Нерона у 69 році легіон спочатку підтримував імператора Отона, рушивши тому на допомогу. В Аквілеї легіонери довідалися про загибель Отона. Тому легіон вирішив підтримати Веспасіана, звитяжно бився під орудою легата Діллія Апоніана проти військ Вітеллія у другій битві при Бедріакі, в значній ступіні сприяв перемозі Веспасіана. У грудні 69 року останній спрямував легіон до Капуї. напочатку 70 року перебазовано до Сирії. В цей час ним керував як військовий трибун Пліній Молодший. у 72-73 роках стояв у Самосаті, після чого перебазувався до Рафанеї (між Антіохією та Дамаском). У 75 році вексиларії легіону разом з підрозділами інших легіонів зводили міст та канал в Антіохії.

При імператорі Траяні забезпечував захист тилів римської армії під війни проти Парфії. За володарювання Адріана розташовувався у Фінікії. У 116—119 роках придушував друге юдейське повстання 132—135 років. У 162—166 роках був частиною армії під головуванням імператора Луція Вера під час Парфянської війни. В подальші роки повернувся до Фінікії. У 175 році підтримав заколот Авідія кассія проти імператора Марка Аврелія.

У 193 році бився на боці Песценнія Нігера проти Септимія Севера під час бортьби за трон. У 195 та 197—198 роках у складі військ імператора Септимія Севера воював проти парфян. У 218 році разом з легатом Публієм Валеріємй Комазоном Евтихіаном підтримав Геліогабала проти імператора Макріна. Зіграв одну з провідних ролей у перемозі при Антіохії та впроваджені на трон імперії Геліогабала. Але невдовзі його легат Вер висловив претензії на імператорський титул і втягнув своїх легіонерів в заколот, але він зазнав невдачі і був вбитий. За це легіон у 219 році був розформований і викреслений зі списків легіонів і його ім'я було сколото з пам'ятників. Частина його особового складу була тоді заслана в Африку, де була введена до складу III Августого легіону. У 222 році за імператора Олександра Севера легіон було реабілітовано та відновлено. Після цього легіон — у складі армії Севера під час війни проти Персії 231—233 років.

У 243—244 роках воював у складі військ імператора Гордіана III, після смерті якого підтримав Філіппа I Араба. У 257—260 роках — учасник перської кампанії імператора Валеріана. У 270—272 роках при Авреліані брав участь проти цариці Зенобії та подальшому пограбувані її столиці Пальміри. У 298 році воював проти Сасанідської Персії. За імператора Ліцинія I було відправлено до Єгипту. У 395 році стояв табором у сирійському містечку Данаба (між Дамаском та Пальмірою)

• Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047—1093
• Gabriele Wesch-Klein: Soziale Aspekte des römischen Heerwesens in der Kaiserzeit (= Heidelberger althistorische Beiträge und epigraphische Studien 28). Steiner, Stuttgart 1998, ISBN 3-515-07300-0 (Zugleich: Heidelberg, Univ., Habil.-Schr., 1995)