Legio I Pontica
Legio I Pontica (I Понтійський легіон) — римський легіон часів пізньої імперії.
| Legio I Pontica | |
|---|---|
| На службі | 288 — V ст. |
| Країна |
 Римська імперія |
| Вид | Сухопутні війська |
| Тип | Легіон |
| Чисельність | 2000-5000 осіб |
| Гарнізон/Штаб | Трапезунд |
Історія
Створено імператором Діоклетіаном у 288 році на території Римської Вірменії. Спочатку використовувався для придушення виступів в Ісаврії. Відомий по згадці префекта легіону Тита Аврелія Віктора.
У 297 році переведено до новоутвореної провінції Понту Полемонійського. Основною базою легіону стає велике місто Трапезунд, де змінив вексиларіїв XV Аполлонієвого легіону. З цього моменту виконував обов'язки лімітанів (прикордонних військ) для захисту від нападу кочовників. Водночас забезпечував тили римлянам під час війн з Персією Сасанідів.
Наприкінці IV ст. кількість легіону зменшено до 2000 легіонерів. Відповідно до Переліку почесних посад (Notitia dignitatum) легіон все ще перебував на початку V ст. у Трапезунді. Продовжував існувати за перших імператорів Східної Римської імперії. Підпорядковувався дуксу Вірменії.
Джерела
- Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047–1093
- M.P.Speidel, The roman army in Asia minor, in Armies and frontiers in Roman and Byzantine Anatolia, BAR International series 156, Oxford 1983.