Legio VI Victrix

Legio VI Victrix (VI Переможний легіон) — римський легіон. Інші назви Legio VI Macedonica (Македонський), Legio VI Hispaniensis (Іспанський), Legio Britannica. Мав прізвисько Pia Fidelis, яке отримав за імператора Доміціана.

Legio VI Victrix
На службі 41 до н. е. — Початок V століття
Країна Римська імперія
Вид Сухопутні війська
Тип Легіон
Чисельність 5000-5500 осіб
Талісман Бик
Почесні найменування Перузійська війна (41-40 років до н.е.)
Кантабрійські війни
Командування
Визначні
командувачі		 Гай Юлій Марк
Медіафайли на Вікісховищі

Історія

Створено 41 року до н. е. Октавіаном. Того ж року брав участь у Перузійській війні проти Луція Антонія. У 30-х роках до н. е. бився проти військ Секста Помпея. У 31 році до н. е. був на боці Октавіана у битві при Акціумі. Деякий час стояв в Македонії, звідси одна з його назв. З 29 до 19 року до н. е. брав участь у війнах з кантабрами. За це отримав прізвисько Іспанський. Деякий час стояв табором у Тарраконській Іспанії, яке в подальшому перетворилося на містечко (сьогодні м. Леон). Ветерани легіону з 15 року до н. е. розміщені в колонії Цезар Августа (сьогодні м. Сарагоса). Займався облаштуванням Via Augusta.

Від імператора Нерона легіон отримав прізвисько Переможний, за перемогу у 66 році над племенами астурів. У 68 році підтримав Гальбу у боротьбі за владу. Після загибелі останнього та оголошення імператором Вітеллія легіон підтримав кандидатуру Веспасіана. У 70 році за наказом імператора Веспасіана спрямував на Рейнський кордон, де боровся із повстанням батавів. Після цього розташувався у м.Novaesium (Нойс). У 89 році діяв проти Луція Антонія Сатурніна, що повстав проти імператора Доміціана. В Акві Гранні (сучасний Аахен) звів великі терми. У 99 році ветерани легіону розміщені у Ветері Секунда.

За часів імператора Траяна окремі частини легіону брали участь у війнах з даками у 101–102 та 105–106 роках. У 119 році імператор Адріан переправив легіон на північ Британії. Стояв в Ебораку (сучасне м. Йорк). З 122 року легіонери займалися зведенням частини Адріанового валу між сучасними містами Ньюкасл-апон-Тайн і Карлайл. У 142–144 роках вони вже займалися зведенням Антонінового валу у Каледонії (сучасна Шотландія). У 155–158 роках придушував заворушення на півночі провінції Британія. У 158 році займався відновленням Адріанового валу.

Князь язигів Зантік[1] (з 174 року) був розбитий римлянами й за мирною угодою язиги надали у розпорядження імперії 8000 вершників, 5500 з яких були відправлені до Британії[2], на службу в легіоні VI "Переможний"[3], зі станом біля Адріанова вала[4]. З 175 року легіон отаборився у форті Корсторіт (сучасне м. Корбрідж). У 180 році придушив нове повстання північних бриттських племен.

У 185 році разом з іншими легіонами підтимав Пріска проти імператора Коммода, проте заколот захлинувся. У 193 році підтримав імператора Пертінакса. У 196 році перейшов на бік Клодія Альбіна, що виступив проти імператора Септимія Севера. Бився на боці Альбіна у битві при Лугдунумі (сучасний Ліон, Франція). По поверненю до Британії вимушений був відвойовувати Еборак та північні території римської провінції. У 208 році в складі армії Септимія Севера здійснив похід до Каледонії. За це отримав прізвисько Британський, а його легат Гай Юлій Марк став у 213 році намісником провінції Нижня Британія (утворено того ж року).

Після цього стояв в Ебораку. У 260-х роках вексилярії легіону віправлялися до провінцій Верхня та Нижня Паннонія, де захищали кордон по Дунаю. Більша частина легіону у 260–274 роках підпорядковувалася володарю Галльської імперії, а з 286 до 297 узурпаторам Караузію та Аллекту. З 297 року підпорядковувався імператору Констанцію I Хлору. Після смерті останнього у 306 році підтримав його сина Костянтина у боротьбі за владу.

У 398–399 роках легіон був у складі армії Стиліхона, що здійснив похід проти племен піктів та скоттів. У 401 році значна частина легіону була переміщена до Італії задля захисту від навали вестготів. Вони брали участь у битвах на чолі із Стиліхоном проти короля вестготів Аларіха. Ймовірні залишки легіону загинули у боях з готами, а інші — на півночі Британії.

Примітки
  1. Також відомий як Зантікос, Зантік, Зантіс (грецька: αντικοῦ).
  2. Iaroslav Lebedynsky (2002). Les Sarmates : Amazones et lanciers cuirassés entre Oural et Danube, VIIe siècle av. J.-C.-VIe siècle apr. J.-C., éditions Errance. Paris. с. 58.
  3. Christopher Snyder (2008). The Britons. John Wiley & Sons. с. 55. ISBN ISBN 047075821X.
  4. C. Scott Littleton & Linda A. Malcor (2013). From Scythia to Camelot: A Radical Reassessment of the Legends of King Arthur, the Knights of the Round Table, and the Holy Grail. Routledge. с. 19. ISBN ISBN 1317777719.

Джерела
  • Le Dictionnaire des Antiquités Grecques et Romaines de Daremberg et Saglio, Tome 3, vol. 2, pp. 1047–1093
  • Claude Lepelley (Hrsg.): Rom und das Reich in der Hohen Kaiserzeit, Bd. 2: Die Regionen des Reiches, de Gruyter, München 2001, ISBN 3-598-77449-4, S. 129.
  • Lesley Adkins: Handbook to Life in Ancient Rome, Sonlight Christian, 2004, ISBN 0-8160-5026-0
  • Malcolm Todd: A companion to Roman Britain, Wiley-Blackwell, 2006, ISBN 978-0-631-21823-4


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.