Liberace

Liberace (справжнє ім'я — Волтер Валентіно Лібераче) (нар.16 травня 1919, Вест-Елліс, Вісконсинпом.4 лютого 1987, Палм-Спрінгс) — американський музикант і шоумен польсько-італійського походження.

Liberace
англ. Liberace
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Владзю (Волтер) Валентіно Лібераче
Дата народження 16 травня 1919(1919-05-16)
Місце народження Вест-Елліс, Вісконсин
Дата смерті 4 лютого 1987(1987-02-04) (67 років)
Місце смерті Палм-Спрінгс, Ріверсайд, Каліфорнія, США
Поховання Меморіальний парк «Форест-Ловн» (Голлівуд-Гілз)
Роки активності 19391986
Громадянство США
Професії піаніст, музикант, співак, письменник, автобіограф, кіноактор, актор, телеактор
Освіта Wisconsin Conservatory of Musicd
Інструменти Фортепіано
Мова англійська
Жанри Поп
Нагороди

зірка на голлівудській Алеї слави

liberace.org
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 16 травня 1919 у штаті Вісконсин, в сім'ї Сальваторе та Френсіс Лібераче. Батько Волтера був музикантом, виступав у військовому оркестрі Джона Філліпа (John Phillip Sousa Marching Band). Мати також була музикантом, грала на піаніно. Брат та сестра Лібераче так само мали музичний талант.

Знаменитий польський піаніст Ігнацій Ян Падеревський, відвідавши родину Лібераче, порекомендував Волтерові поступати до музичної консерваторії Вісконсина (Wisconsin Conservatory of Music). Волтер, крім навчання в консерваторії, отримував також приватні уроки музики. У віці 20 років відбувся його музичний дебют — як соліст він виступив разом з Чиказьким симфонічним оркестром (Chicago Symphony) під керівництвом Фредеріка Стока. У 1940 виступав у Нью-Йорк Плаза Хотел як піаніст, через п'ять років повернувся з власним піаніно, що було більшим за звичайний розмір, а також підсвічником (канделябром), що став його «візитною карткою» під час виступів. Згідно з порадами Падеревського Волтер «ліквідував» свої перші два імені — таким чином з'явився його загальновідомий псевдонім Liberace.

У 1950 відбувся кінодебют Liberace — у стрічці «Грішник Південного моря» (англ. South Sea Sinner) він зіграв роль піаніста, що виступав у дешевому барі. Трохи пізніше, під час виступів у готелі «Дель Коронадо» був помічений телевізійним продюсером Доном Федерсоном. Після цього на лос-анджелеському телебаченні почало транслюватися шоу за участю Liberace, яке згодом стало популярним, а сам Liberace отримав за нього дві премії «Еммі». У 1952 відбувся дебют Liberace як шоумена на телебаченні. Він застосовував унікальний на той час метод «спілкування» з глядачами «один на один», завдяки чому став першою телевізійною іконою денного телебачення в повному значенні цього слова.

У 1953 Liberace виступив у заповненому Карнеґі-холі та деякий час тримав рекорд відвідуваності глядачів — 17 тисяч чол. у Медісон Сквер Ґардені (цим показником він побив навіть рекорд Падеревського). Пізніше цей показник зріс до 20 тис. глядачів (у Голлівуд Боул) та 110 тис. (на Солдатському полі Чикаго (Chicago's Soldiers Field)). У 1955 музикант виступив у Лас-Вегас Рів'єра Хотел як найбільш високооплачуваний конферансьє в історії міста. В цьому ж році Liberace знявся у кінострічці «Щиро твій» (англ. «Sincerely Yours»).

У 1960 Liberace повернувся до денного телебачення. У 1968 вирушив до Європи, де виступив перед лондонською аудиторією. У 1971 відвідав Австралію, у 1972 виконав Королівську командну виставу (Royal Command Performance) у Лондоні. В цей же час написав автобіографію «Liberace», яка стала його другою книжкою та набула успіху серед читачів; перша ж його книжка — «Liberace Cooks» — передруковувалася сім разів.

У 1976 була опублікована третя книжка Liberace — «The Things I Love» («Те, що я люблю»). З 1976 по 1979 «Журнал сучасних клавішних інструментів» (Contemporary Keyboard Magazine) оголошував музиканта «Клавішником року» («Pop Keyboard Artist of the Year»). У 1978 Liberace знову повернувся на американське телебачення.

У 1980 у Лас-Вегасі музиканта було проголошено Зіркою року та Естрадною персоною року одночасно. У 1981 йому було вручено премію «Золотий Майк» («Golden Mike»).

У 1984 відбулася перша зустріч з участю музиканта у нью-йоркському Radio City Music Hall, яка за відвідуваністю встановила найбільший рекорд за всю історію закладу: прийшло більш ніж 80 тис. глядачів. 16 жовтня — 2 листопада 1986 відбулися останні виступи у Радіо Сіті М'юзик Холі. Після цього він вирушив у тур в підтримку своєї четвертої книжки «The Wonderful Private World of Liberace» («Чудове приватне життя Liberace»), який охоплював чотири міста.

Хвороба та смерть

Ще у 1950Liberace виграв судову справу проти таблоїду «The Daily Mirror», який підозрював музиканта у гомосексуальності. Проте, Liberace мав гомосексуальну орієнтацію та протягом п'яти років мав відносини з чоловіком — Скоттом Торсоном, який і підтримав його у цій судовій справі. При цьому імідж музиканта як гетеросексуала продовжував підтримуватися публічно.[1]

Починаючи з 1980-х стан здоров'я музиканта погіршувався. Він почав втрачати вагу та загалом виглядав виснаженим. Сестра музиканта Анджеліна, дізнавшись про його становище, почала наполягати, щоб він звернувся до медичного центру Ейзенхауер (Eisenhower Medical Center), що у Ранчо Міраж. Звістка про госпіталізацію музиканта потрапила до преси. Лікарі поклали музиканта на карантин, і це підтвердило чутки, що музикант хворий на СНІД. Вдень 4 лютого 1987, у присутності сестри Анджеліни Фаррел, невістки Дори Лібераче та подруги Джеймі Вайатт Liberace помер у віці 67 років від серцевої недостатності, гострої енцефалопатії й апластичної анемії, що виникли на фоні СНІДу. Похований на цвинтарі Forest Lawn Memorial Park, що на Голлівудських пагорбах.

Нагороди

Протягом свого життя та музичної кар'єри Liberace отримав звання Музикант року, Найкраще вдягнутий конферансьє, Конферансьє року, дві нагороди Еммі, шість Золотих альбомів, а також дві зірки на Алеї Слави Голівуду. Також значився у Книзі світових рекордів Гіннесса як найбільш оплачуваний музикант та піаніст.

Цікаві факти

  • У чотири роки міг підібрати на слух будь-яку мелодію
  • У вищій школі мав музичний гурт під назвою «The Mixers»
  • В молоді роки працював піаністом у нічному клубі під іменем Волтер Бастеркіс
  • У 1969 був визнаний одним з п'яти найбільш оплачуваних конферансьє у шоу-бізнесі
  • У 1970-х витратив щонайменше 100 тис. доларів на яскравий одяг, парчу, діаманти та костюми з прикрасами
  • Liberace був темою 50-хвилинного документального фільму компанії «Бі-Бі-Сі» під назвою «Too Much of Everything is Wonderful», показаного на британському телебаченні 23 травня 2000
  • Закінчував концерти фразою «Я вас ще побачу» («I'll Be Seeing You»)
  • При народженні отримав ім'я Владзю Валентіно Лібераче (Wladziu Valentino Liberace), однак пізніше музикант змінив своє перше ім'я на Волтер, тим не менш його друзі та родичі знали його як Лі
  • Був спародований у деяких мультфільмах про Баґса Банні
  • Останній виступ музиканта відбувся 2 листопада 1986 у Радіо Сіті М'юзик Холі, що у Нью-Йорку

Альбоми

  • Liberace and the London Philharmonic
  • Liberace Remembered
  • Best of Liberace
  • A Brand New Me
  • Liberace Americana
  • Liberace at the Hollywood Bowl
  • Liberace at the Piano/Evening with Liberace
  • Liberace Latin Favorites
  • Liberace Plays the Classics
  • Liberace Ragtime
  • Liberace – The Golden Age of Television
  • Liberace’s Greatest Hits
  • The Legendary Liberace

Кінострічки

Рік Фільм Роль
1950 South Sea Sinner
1955 Sincerely Yours Ентоні Воррін
1965 When the Boys Meet the Girls Грає сам себе
The Loved One

Телебачення

Рік Передача
1949 Don Otis Show
1951 Footlight Varieties
1952 All Star Revue
Frank Sinatra Show
1954 Colgate Comedy Hour
Jack Benny Show
1955, 1962, 1970 Ed Sullivan
1956, 1962 What’s My Line
1956 Jimmy Durante Show
1957 Jerry Lewis Show
Shower of Stars
1958 You Asked for It
1959 Ernie Ford Show
1960 Steve Allen Show
1962 I’ve Got a Secret
Tonight Show with Jack Paar
1964, 1968 Red Skelton Hour
1964 Another World
Jack Paar Show
1965 Flintstones (голос Лібероцького)
1965, 1966, 1967 The Hollywood Palace
1966 Batman
1966, 1968, 1969 Dean Martin Show
1967 The Monkees
Jackie Gleason Show
Gypsy Rose Lee Show
1968, 1969 Rowan & Martin’s Laugh-In
1968, 1974 Mike Douglas Show
1969 Liberace Show in England
1970 Dick Cavett Show
Here’s Lucy
Andy Williams Show
1970, 1972 David Frost Show
1972-1986 Tonight Show with Johnny Carson (20 сезонів)
1977 Dinah Shore Show
Merv Griffin Show
1978 Kojak
Muppet Show
1980 Saturday Night Live
1981 Lily Tomlin
1983 Good Morning America
1984, 1985 Late Night with David Letterman
1985 Entertainment Tonight
Phil Donahue Show
Wrestlemania

Примітки

  1. Darden Asbury Pyron Liberace: An American Boy ©2000, 512 ст.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.