Miss Sarajevo

«Пані Сараєво» (Miss Sarajevo) − це єдиний сингл з альбому 1995 року Original Soundtracks 1 групи U2 та Брайана Іно, що був випущений під псевдонімом «Passengers» (Пасажири). Лучано Паваротті брав участь як гостьовий вокал, він виконував для нього оперне соло. 

Також сингл з'явився у збірці U2 під назвою The Best of 1990—2000, окрім того Джордж Майкл записав кавер-версію для свого альбому, Songs from the Last Century. Пісня не досягла чарту Billboard Hot 100, але посіла шосте місце у Чарті синглів Британії і увійшла в десятку найкращих в багатьох європейських країнах. Боно, лідер гурту, називає «Miss Sarajevo» улюбленою піснею гурту U2.[1]
Miss Sarajevo
Сингл Passengers
з альбому Original Soundtracks 1
Випущений 1995
Жанр рок
Мова англійська
Композитор Боно
Лейбл Island Records
Продюсер Браян Іно
Місця в чартах
UK Singles Chart, №6

Історія

Американський журналіст Білл Картер запропонував Боно ідею зняти документальний фільм про підпільний рух спротиву в Сараєво. Співак вирішив не тільки зайнятися зйомками фільму, але і оплатити цей проект. Ось що написав артист у нотатках до саундтреку:

«Глядач може слідкувати за організаторами підпілля у підвалах та тунелях міста, це унікальна можливість побачити життя в умовах сучасної війни, де мирне населення є основною жертвою. Фільм проливає світло на чорний гумор жителів Сараєво, що знаходились в пастці, але не втрачали морального духу і припускає, що сюрреалізм та Дадаїзм є адекватною відповіддю на фанатизм.»
-Боно[2]

Боно зазначив, що слова пісні відображають думки жителів міста того часу. «Міс Сараєво» − це документальний фільм, знятий Біллом Картером про конкурс краси, який проводився під час облоги Сараєва, столиці Боснії і Герцеговини. В конкурсі перемогла 17-літня блондинка на ім'я Інела Ноґіч.

Картер відвідав Сараєво взимку 1993 року як волонтер, тоді він опинився в самому серці конфлікту. Він прожив півроку в офісній будівлі, яка згоріла. Харчувався дитячею їжею, пив воду з річки, весь час займаючись доставкою продуктів та медикаментів тим, хто їх потребував. Картер зв'язався з U2, коли ті проводили тур Zoo TV Tour, в ході якого пояснювали, як страждають прості люди під час війни, і як західні медіа ігнорують людський аспект військових дій.

Гурт провів кілька прямих ефірів за допомогою супутникового зв'язку, під час яких Картер давав місцевим жителям можливість виговоритись. В цей час вони вже півтори роки були відрізані від останньої частини Європи і це була єдина можливість, щоб їх почули. Кожен виступ був представлений багатотисячній аудиторії на стадіонах, де виступали музиканти. Включення були досить короткими і ніяк не редагувались перед виходом в ефір.

Картеру відправили його камеру поштою з Каліфорнії, таким чином він зміг записувати все, що відбувалось навколо нього. Основною метою його було показати, як живуть прості люди під час війни. «Війна − це лише фон, вона може бути будь-якою, головне це показати любов до життя, силу сміятись, любити і не опускати рук».

Пісня є протестом проти війни в Боснії, вона сповнена критикою міжнародної спільноти за їхнє небажання її спинити чи допомогти тим, хто постраждав від неї. У кліпі на пісню поєднано документальні змойки Білла Картера, перший запис виступу «Passengers» з піснею 1995 року у виконанні Паваротті та друзів в місті Модена. Відеоряд включає яскраві моменти, наприклад, фото учасниць конкурсу краси, що тримають плакат з написом «Не дозволяйте їм нас вбивати» («DON'T LET THEM KILL US»).

Робота Картера стала однією з двох, що були номіновані на премію Dreamchaser в 1995 році від International Monitor Awards у Вашингтоні. Другий номінант − документальне кіно про Чорнобиль під назвою Чорний вітер, біла земля («Black Wind, White Land»), знятий другом Білла та дружиною Боно Ali Hewson.[3] 

За кадром

Документальне кіно за авторством Боно та Білла Картера яскраво описує життя мирних жителів під час облоги Сараєво.[4] Цей конфлікт було обумовлено етнічними суперечками, в ньому брали участь сербський та боснійський уряди. Боснія і Герцеговина проголосила свою незалежність від Югославії, у відповідь на це сербська армія оточила столицю країни місто Сараєво. В їхні плани входило включення цих територій як частини підконтрольних територій Республіка Сербська (Republika Srpska).[5]

Ця облога виявилась найдовшою облогою столиці у сучасній військовій історії, вона тривала з квітня 1992 по лютий 1996 року.[6] Населення столиці вимушено було жити посеред руїн, не маючи доступу до транспорту, води, газу та електрики.[7] В жовтні 1992 ООН ввело заборону на польоти над цими територіями.[8]

Тур гурту U2 під назвою «360°»

Пісня була включена до туру гурту U2 під назвою 360°, вперше в турі була виконана в 2010 році на Олімпійському стадіоні в Турині, Італія. 

Кліп

Кліп на цю пісню, знятий Морісом Ліннаном, являє собою монтаж з трьох різних подій: конкурсу краси (що описаний в пісні), виступ «Паваротті та друзів» та записів прогулянки вулицями Сараєва, що знаходився в облозі і під бомбардувався військовими. Відео випущено на DVD-збірці «Обрані твори 1990—2000» від U2 з коментарями режисера і назвою Missing Sarajevo (гра слів, дослівний переклад − «Сараєво, якого немає»). 

Є також інша версія відео, яка є документальним записом концерту в Модені.

Див. також
  • Список кавер-версій на пісню U2 — Міс Сараєво

Примітки
  1. «Just the 2 of U».
  2. Stokes, Niall « Into the Heart: The Story Behind Every U2 Song.»136.
  3. Flanagan, Bill «U2 At the End of the World.» 513.
  4. Rogel, Carole «The Breakup of Yugoslavia and the War in Bosna.» 35.
  5. Burg, Steven L. Shoup, Paul S. «The War in Bosnia-Herzegovina Ethnic Conflict and International Interventio.» 35.
  6. Rogel, 35.
  7. Gjelten, Tom «Sarajevo Daily: A City and Its Newspaper Under Siege.» 14.
  8. Rogel, xxii.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.