Mort pour la France

Mort pour la France (укр. Смерть за Францію) — посмертна почесна згадка, яка додається до громадянського стану людини, щоб нагородити її жертвою за службу Франції. Віднесення цієї згадки регулюється статтями L. 511-1 до L. 511-5[1] Кодексу пенсій військової інвалідності та жертв війни.

Створена під час Першої світової війни французьким законом від 2 липня 1915 р. та змінена законом від 28 лютого 1922 р.[2], вона надає жертвам, громадянським чи військовим, визнання та індивідуальний статус, яких вони раніше не мали. Зокрема, це дає право на індивідуальне та вічне поховання на військовому кладовищі за державні кошти, а також на пенсію вдови, якщо це необхідно.

Період захисту авторських прав

У Франції термін захисту творів авторів, які загинули за вітчизну, збільшується на 30 років[3], але це продовження стосується лише базового строку на п'ятдесят років (цей термін починається з 1 січня після смерті автора). Для авторів та композиторів «Mort pour la France» термін захисту становить:

  • 94 роки та 272 дні для творів, опублікованих до 1 січня 1921 року.
  • 88 років і 120 днів для творів, опублікованих у період з 1 січня 1921 року до 31 грудня 1947 року включно.
  • 80 років для творів, опублікованих після 31 грудня 1947 року

Перші автори «Mort pour la France» (ті, що були в 1914 році) увійшли до публічного надбання 1 жовтня 2009 року. Усі автори «Mort pour la France» Першої світової війни зараз перебувають у суспільному надбанні.

Гійом Аполлінер, який загинув від іспанського грипу під час зарахування до французької армії, у 1918 році був оголошений «Mort pour la France». Його твори потрапили у французьке суспільне надбання 29 вересня 2013 року, через 94 роки та 271 день після його смерті. Антуан де Сент-Екзюпері також отримав «Mort pour la France» у 1944 р. Його твори потрапили у французьке суспільне надбання 30 квітня 2033 року, через 88 років і 120 днів після його смерті

Примітки
  1. Morts pour la France de la Première Guerre mondiale - Mémoire des hommes. www.memoiredeshommes.sga.defense.gouv.fr. Процитовано 24 лютого 2020.
  2. Journal officiel de la République française — Lois et décrets — du mars 1922, page 2450.
  3. The Myth of European Term Harmonisation: 27 Public Domains for the 27 Member States (англ.). 13 septembre 2012..
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.