Nakajima Ki-6

У 1929 році для транспортної авіаційної компанії «Nihon Koku Yuso KK» було закуплено 6 літаків Fokker Super Universal. Не бажаючи залежати від іноземної компанії, керівництво Департаменту комунікацій оголосило конкурс на створення транспортно-пасажирського літака. В конкурсі взяли участь фірми Mitsubishi, Nakajima та Aichi. Проте запропоновані ними варіанти не змогли досягти параметрів голландського літака. Тому було вирішено разом із придбанням ще 4 екземплярів купити ліцензію на виготовлення літака на авіазаводах Японії.

Виробництво почалось у 1930 році, а вже у березні 1931 року перший літак піднявся у повітря. Це був високоплан змішаної конструкції. Крила були з дерев'яним набором та фанерною обшивкою. Фюзеляж був взарений зі стальних труб, обшитих полотном. Перші літаки оснащувались імпортними двигунами Bristol Jupiter VI потужністю 450 к.с, пізніша стали використовуватись Nakajima Kotobuki Ha-1 потужністю 460 к.с.

Більшість літаків використовувались авіакомпанією «Nihon Koku Yuso KK», частина потрапила в компанію «Manshu Koku KK» («Маньчжурські авіалінії»). Літаки випускались до 1936 року на заводах Nakajima в місті Ота та в Харбіні на фірмі «Manshu».

З початком японської інтервенція в Маньчжурію головний хірург японської армії Йошинобу Терадзі запропонував переобладнати один з літаків на літаючий госпіталь. Перший літак був переобладнаний у 1932 році. Пасажирський салон був повністю переобладнаний. В ньому встановили звукоізоляцію, контроль температури, примусову подачу кисню, два лежачих місця та три сидіння для медпрацівників. На літаку була встановлена система переливання крові та подачі кисню. Екіпаж складався з двох пілотів та двох медпрацівників. У 1940 році таким чином був переобладнаний ще один літак.

Надійність літака викликала зацікавлення військових. У 1935 році для підготовки екіпажів бомбардувальників розпочався випуск військової версії «Супер Універсалів». Військовий варіант відрізнявся від цивільного трилопасним гвинтом та колесами низького тиску. В салоні розміщувались 4 місця для курсантів: штурманів, радистів, фоторозвідників та стрільців. Для стрільців зверху фюзеляжу була змонтована відкрита турель під 7,7-мм кулемет «Тип 92». Літак отримав назву «Армійський навчальний літак Тип 95» (або Ki-6). Але в армійській авіації літаки Ki-6 не отримали широкого застосування і більше використовувались як транспортні. Значною мірою це пояснювалось наявністю навчального літака Mitsubishi Ki-7.

Флот також зацікавився літаками «Супер Універсал». Для нього з травня 1933 році випускались модифікації під назвою «Базовий розвідник Fokker» (або C2N1), а також поплавковий варіант «Розвідувальний гідролітак Fokker» (або C2N2). Кабіна цієї модифікації була на метр довша, ніж у цивільної версії. На відміну івд армійської версії, на морських літаках ставився дволопасний гвинт постійного кроку. Флотські C2N також майже не використовувались за прямим призначенням і незабаром були зняті з експлуатації.

До кінця 1930-х років дерев'яні конструкції літаків у вологому кліматі Японії стали руйнуватись і до 1940-го року їх експлуатація була припинена.

• Nakajima Super Universal — цивільний варіант
• Ki-6 — «Армійський навчальний літак Тип 95»
• C2N1 — «Розвідувальний літак флоту Тип 95»
• C2N2 — поплавковий варіант C2N1
• Manshū Super Universal — цивільний та військовий варіант, збудований в Маньчжурії

• Putnam. Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910—1941

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakajima Ki-6