Pariser Einzugsmarsch

Композиція була відома у Франкфурті-на-Майні з 1800 року. 31 березня 1814 марш був зіграний в присутності монархів Австрії, Росії та Пруссії — Франца II, Олександра I й Фрідріха Вільгельма III під час параду союзних військ у Парижі наприкінці Війни шостої коаліції. Саме від того часу він й отримав свою назву, а оскільки «Маршів на вступ до Парижа» різних композиторів декілька, загальноприйнято додатково вказувати «Pariser Einzugsmarsch 1814» або ж за номером в збірці німецьких армійських маршів — AMS II, 38.

Твір швидко набув популярності на теренах країн переможниць, особливо в РІА, де він став частиною військово-оркестрового репертуару та офіційним маршем Полтавського піхотного полку[1].

Згодом, і за часів Веймарської республіки, і за Третього Рейху марш був одним з атрибутів німецько-французької ворожнечі. Невипадково 14 червня 1940-го року, під час чергового підкорення столиці Франції, поблизу Тріумфальної арки знову лунав марш Вальха, котрий до того ж від 1935-го був парадним маршем Люфтваффе Вермахту. У тому ж 1940 році Ханс Штайнкопф здійснив аранжування маршу, додавши до твору фанфарні сигнали.

• Der Hohenfriedberger
• Preußens Gloria
• Fridericus Rex Grenadiermarsch

• Hermann Schmidt, Marschregister der Preußischen Armeemarschsammlung. 3. Auflage. Waldmann, Niederstetten (Württemberg) 1999, ISBN 3-932040-89-9
• Марш «Pariser Einzugsmarsch» (з 2.30) на YouTube