RS-485

EIA-485 — (англ. Electronic Industries Alliance - 485) (також, відомий як RS-485 англ. Recommended Standard - 485), — стандарт передачі даних. Має дві версії — двопровідну та чотирипровідну. Двопровідна є стандартом передачі даних, а саме двопровідним напівдуплексним багатоточковим послідовним каналом зв'язку, де дані передаються в обох напрямках, але розділені за часом. Чотирипровідна є стандартом передачі даних — чотирипровідним дуплексним багатоточковим послідовним каналом зв'язку передачі використовуючи чотири лінії зв'язку, де дані передаються за двома лініями в одному напрямку, по двох інших — в зворотньому[1].

Стандарт RS-485 спільно розроблений двома асоціаціями: Асоціацією електронної промисловості (EIA Electronics Industries Association) і Асоціацією промисловості засобів зв'язку (TIA Telecommunications Industry Association). Раніше EIA маркувала усі свої стандарти префіксом «RS» (англ. Recommended Standard — Рекомендований стандарт). Багато інженерів продовжують використовувати це позначення, проте EIA/TIA офіційно замінив «RS» на «EIA/TIA» з метою полегшити ідентифікацію походження своїх стандартів. Різні розширення стандарту RS-485 охоплюють широке розмаїття застосувань, цей стандарт став основою для створення цілого сімейства промислових мереж широко використовуваних в промисловій автоматизації[2].

У стандарті EIA-485 для передачі і прийому даних часто використовується одна і та ж вита пара дротів. Передача даних здійснюється за допомогою диференціальних сигналів. Різниця напруги однієї полярності між провідниками означає логічну одиницю, різниця іншої полярності — нуль.

Опис інтерфейсу EIA-485

Швидкість і дальність

EIA-485 забезпечує передачу даних з швидкістю до 10 Мбіт/с. Максимальна дальність залежить від швидкості: при швидкості 10 Мбіт/с максимальна довжина лінії — 120 м, при швидкості 100 кбіт/с — 1200 м. Для перевірки дальності застосовують еквівалент витої пари або реальний кабель[3].

Кількість пристроїв, що сполучаються

Кількість пристроїв, що підключаються до однієї лінії інтерфейсу, залежить від типу застосованих в пристрої приймачів. Один передавач розрахований на управління 32 стандартними приймачами. Випускаються приймачі з вхідним опором 1/2, 1/4, 1/8 від стандартного. При використанні таких приймачів загальне число пристроїв може бути збільшене відповідно: 64, 128 або 256.

Протоколи і роз'єми

Стандарт не нормує формат інформаційних кадрів і протокол обміну. Найчастіше для передачі байтів даних використовуються ті ж фрейми, що і в інтерфейсі RS-232: стартовий біт, біти даних, біт паритету (якщо потрібно), стоповий біт.

Протоколи обміну в більшості систем працюють за принципом «ведучий» — «ведений». Один пристрій на магістралі є ведучим (master) і ініціює обмін посилкою запитів підлеглим пристроям (slave), котрі розрізняються логічними адресами. Одним з популярних протоколів є протокол Modbus RTU.

Тип з'єднувачів і розпайка також не обмовляються стандартом. Зустрічаються з'єднувачі DB9, клемні з'єднувачі і т. д.

Рівні сигналів

Рівні сигналів на лініях EIA-485

Інтерфейс EIA-485 використовує балансну (диференціальну) схему передачі сигналу. Це означає, що рівні напруги на сигнальних колах А і В міняються в протифазі, як показано на приведеному малюнку.

Передавач повинен забезпечувати рівень сигналу не менше від 1,5 В при максимальному навантаженні (32 стандартні входи і 2 термінальні резистори) і не більше 6 В на холостому ході. Рівні напруг вимірюють диференціально, один сигнальний дріт відносно іншого.

На стороні приймача EIA-485 мінімальний рівень сигналу, що приймається, має бути не меншим за 200 мВ.

Примітки

  1. Энциклопедия АСУ ТП : 2 Промышленные сети и интерфейсы : 2.3 Интерфейсы RS-485, RS-422 И RS-232. bookasutp.ru (рос.). RLDA Ltd. Процитовано 17 березня 2021.
  2. Олександр Пупена. Интерфейс RS-485 (EIA/TIA-485). fb.asu.in.ua (укр.). Процитовано 17 березня 2021.
  3. Галкин П. В., Гавриленко, В. В. Монько А. И. (2016). Дослідження дальності та швидкості передачі даних по вітій парі в промислових мережах RS-485 та PROFIBUS (рос.). Электронноенаучноеспециализированное издание–журнал«Проблемы телекоммуникаций». Процитовано 17 березня 2021.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.