Revue des Deux Mondes

Перший номер журналу вийшов 1 серпня 1829 року. Засновники: Сегюр, Дюпейрон і Моруа. Через брак коштів вони не могли довести своє починання навіть до кінця першого року. У 1831 р. Франсуа Бюлоз, колишній пастух, набув право на видання цього журналу і так зміцнив його успіх, що під кінець життя воно давало йому не менше 365 000 франків щорічного прибутку. Журнал скоро завоював собі солідну репутацію і завдяки співпраці багатьох академіків став вважатися голосом академії. Концепція видання полягала у встановленні культурного, економічного і політичного мосту між Америкою і Європою. Часопис почав виходити як літературно-мистецький, але згодом дедалі більше місце приділяв питанням філософії і політики .

У журналі в різний час співпрацювали найвизначніші письменники та вчені: Віктор Гюго , Жорж Санд , Оноре де Бальзак , Александр Дюма , Альфред де Віньї , Шарль Сент-Бев , Генріх Гейне , Шарль Бодлер , Іполіт Тен , Жуль Ренан, Франсуа Моріак , Шарль де Мазад та ін. У XIX столітті і в першій половині XX століття «Revue des deux Mondes» — найкращий і найпоширеніший з французьких літературних журналів.

У 1945 році часопис змінив назву на Ревю літератури, історії, мистецтв і науки Двох Світів (фр. La Revue, littérature, histoire, arts et sciences des Deux Mondes).

У 1956 році журнал об'єднався з щомісячником «Люди й світи» (фр. Hommes et mondes). З 1969 року також став виходити щомісяця. З 1972 року виходить під назвою Щомісячний журнал Двох Світів (фр. Revue mensuelle des Deux Mondes).

У 1982 році журнал повернув собі первісну назву. Сьогодні часопис має бл. 5000 абонентів й загальний наклад 8000 примірників. З 14 травня 2008 року журнал заснував премію «Прі д'Есе» (10 000 євро) за найкраще есе року.

Редактори:

• 1831—1877 — Франсуа Бюлоз, 1877—1893 — Шарль Бюлоз, син Франсуа Бюлоза,
• 1893—1906 — відомий критик, академік Французької академії Фердинанд Брюнетьєр, був співробітником журналу з 1874 , а з 1890 — секретар редакції,
• 1907—1915 — академік Франсіс Шарм,
• 1916—1937 — академік Рене Думік ,
• 1937—1955 — академік Андре Шомьє,
• 1955—1966 — академік Клод-Жозеф Гіньу,
• 1966—1971 — Жан Віньо,
• 1971 — Жан Жодель,
• 1989—1991 — Жан Мішель Плас,
• 1991—1995 — Жан Боторель, 1991—1995
• 1995—1999 — Брюно де Сессоль
• 1999—2002 — Наталі де Бодрі д'Ассон
• 2002 й до сьогодні: Мішель Крепю — головний редактор.

• Gabriel de Broglie, Histoire politique de la Revue des Deux Mondes de 1829 à 1979, Paris, Perrin, 1979, 381 p.
• Mihailo Pavlovic, « Apollinaire lecteur de la Revue des Deux Mondes », Revue d'Histoire Littéraire de la France, July-Aug 1992, n° 92 (4), p. 694-703.
• Alain Mercier, « Edouard Schuré, Baudelaire et le wagnérisme à la Revue des Deux Mondes, d’après un document inédit », Bulletin Baudelairien, Summer 1980, n° 16 (1), p. 11-12.
• Françoise Escoffier, « Henri Heine et la Revue des Deux Mondes », Nouvelle Revue des Deux Mondes, Oct. 1982, p. 130-37.
• Louis Le Guillou, « L’Avenir du monde : les Manifestes de Lamartine, Chateaubriand et Lamennais dans la Revue des deux mondes de 1834 », Travaux de Litterature, 1995, n° 8, p. 231-39.
• Thomas Loué, « L’Inévidence de la distinction : la Revue des Deux Mondes face à la presse à la fin du XIX e », Romantisme, 2003, n° 121, p. 41-48.
• Mariella Colin, « La Littérature italienne contemporaine vue par la Revue des Deux Mondes (1880-1900) », Polémiques et dialogues : les Échanges culturels entre la France et l’Italie de 1880 à 1918, Caen, Univ. de Caen, 1988, p. 11-22.
• Collectif, Cent ans de vie française à la Revue des Deux Monde. Le livre du centenaire, Paris, Hachette, Revue des Deux Mondes, 1929, 524 p.
• Collectif, "Pages retrouvées. 1829-2009", Paris, Revue des Deux Mondes, 2009, 320 pages.

• Офіційний сайт
• La Revue des Deux Mondes (1829 - 1930) на сайті електронної бібліотеки Ґалліка