SMBus

SMBus (англ. System Management Bus) — послідовний протокол обміну даними для пристроїв живлення. Заснований на шині I2C, але використовує більш низьку сигнальну напругу (3,3 В). Запропонований компанією Intel в 1995 році[1]. Використовується, наприклад, для отримання інформації про стан акумуляторної батареї ноутбука (ємність батареї, що залишилась, температура батареї, кількість циклів заряд-розряд, тощо). З версії SMBus 2.0 (2000 рік)[2] використовується не тільки для налаштування батареї, але і для інших внутрішніх пристроїв комп'ютера[3].

SMBus є двопровідним інтерфейсом, за допомогою якого прості пристрої можуть обмінюватися інформацією з системою. Повідомлення йдуть до пристроїв і від них, по одній і тій самій сигнальній лінії, замість проходження по окремим сигнальним лініям. Таким чином забезпечуються переваги:

• зменшується кількість проводів (не потрібні окремі сигнальні лінії),
• гарантується подальша розширюваність, шляхом прийому повідомлень по протоколу I²C (лише на низьких швидкостях[4][5]).

Призначення SMBus:

• надання інформації про виробника,
• надання номера моделі каталожного номера,
• надання повідомлень про різні помилки,
• визначення зниженої напруги акумуляторної батареї.

Використання SMBus для налаштування ОЗП:

• визначення обсягу пам'яті і її конфігурування методом послідовного виявлення (Serial presence detect),
• пошук вільних роз'ємів пам'яті для відключення тактової частоти на невикористовуваних каналах.

Порівняно з I²C, SMBus працює на швидкостях до 100 кГц і не підтримує 0,4 і 2 МГц варіантів.

Використання SMBus для доступу до інформації про процесор (PIROM) компанії Intel[6]:

• визначення числа ядер моделі,
• визначення типу упаковки/типу роз'єму,
• визначення значення TDP,
• визначення робочих частот,
• визначення напруги живлення,
• визначення частоти QPI,
• визначення об'єму кеш-пам'яті L2 і L3,
• визначення наборів інструкцій.