STS-99

9 червень 1997 політ STS-99 планувався за програмою збірки Міжнародної космічної станції (МКС), як МКС-6А, проте згодом цей політ отримав позначення STS-100

• (НАСА)Кевін Крегель (4)[1] — командир;
• (НАСА)Домінік Горі (2) — пілот;
• (ЄКА) Ґергард Тіле (1) — фахівець польоту − 1;
• (НАСА)Джанет Кавандi (2) — фахівець польоту − 2 бортінженер;
• (НАСА)Дженіс Восс (5) — фахівець польоту − 3 керівник робіт з корисним навантаженням;
• (НАСД) Мамору Морі (2) — фахівець польоту − 4.

• Маса апарату
  • При старті — 116376 кг;
  • При посадці — 102363 кг;
• Вантажопідйомність — 13154 кг;
• Нахил орбіти — 57,0 °;
• Період звернення — 89,2 хв;
• Перигей — 224 км;
• Апогей — 242 км.

Головним завданням польоту STS-99 було виконання програми «Радіолокаційна топографічна місія шаттла» або «SRTM» Шаттл Радар Топографія місії — радарної топографічної зйомки поверхні Землі. Саме тому співзамовниками польоту є Управління наук про Землю (НАСА) і Національне картографічне агентство Міністерства оборони США. Отримана завдяки зйомці інформація призначена для використання в наукових і цивільних додатках (проте, в першу чергу у інтересах військових). Крім НАСА і МО США, в проекті брали участь Німецький аерокосмічний центр (DLR) і Італійське космічне агентство (ASI).

Старт шаттла Індевор, 11 лютого 2000

Хоча перша радіолокаційна зйомка з борту шаттла була вперше проведена в листопаді 1981 а (STS-2), детальна зйомка охоплювала всього близько 30 % суші. В 1995 у Лабораторія реактивного руху (ЛРД або JPL, від англ. Jet Propulsion Laboratory) запропонували картографічне управління Міністерства оборони профінансувати спільно ще одну радіолокаційну місію. «ЛРД» найнялися провести інтерферометричну зйомку і побудувати високоточну цифрову карту рельєфу для 80 % земної суші з дозволом 30 метрів. Даний проект отримав назву «SRTM». МО США могли використовувати спеціалізовані супутники і отримати дозвіл в межах 10-20 м, однак варіант з шатлом НАСА обходився на третину дешевше і в більш короткі терміни. 8 липня 1996-о НАСА і МО США уклали угоду, і в серпні почалася реалізація проекту.

Радіолокаційний комплекс SRTM має загальну масу 13600 кілограм і включає в себе два інтерферометричних радіолокатора з синтезом апертури. Сама система складається з трьох компонентів: основний антени у вантажному відсіку шаттла, розсувний ферми «ADAM» (англ. Здатний розгортанню копання що щогли) і розташованої на її кінці зовнішньої антени. «ADAM» має 87 60,95 секцій та загальну довжину метрів, на 2000 вона була найбільш довгою жорсткою конструкцією, виведеною в космосу.

STS-99 Емблема розроблена самими членами екіпажу. На ній зображено фрагмент Землі без хмарного шару, який ілюструє роботу «SRTM», радар якої проникає через атмосферне покрив. Сітка меридіанів і паралелей на земній кулі підкреслює топографічний характер місії. Шаттл «Індевор» зображений в орбітальній конфігурації з розкритою 60-метрової фермою радара на тлі неба, повного зірок.