Swisstopo

Swisstopo — це офіційна скорочена назва Швейцарського федерального топографічного офісу (англ. Swiss Federal Office of Topography; нім. Bundesamt für Landestopografie; фр. Office fédéral de topographie; італ. Ufficio federale di topografia; рет. Uffizi federal da topografia), національного картографічного агентства Швейцарії. Офіс відповідає за геодезичну зйомку місцевостей країни та картографію у Швейцарії. Раніше офіс був підпорядкований armasuisse - федеральній агенції Швейцарії, яка відповідальна за матеріально-технічне забезпечення армії, а з 1 березня 2015 року прямо підпорядкований Швейцарському федеральному департаменту оборони, захисту населення та спорту. Його штаб-квартира розташована у Кьоніці (кварталі муніципалітету Ваберн біля Берну). Сучасна псевдоанглійська назва була взята за офіційну 2002 року, але як назва домейну для офіційного сайту організації, swisstopo.ch, існувала з 1997 р.

Швейцарський федеральний топографічний офіс
(Swisstopo)
нім. Bundesamt für Landestopografie
фр. Office fédéral de topographie
італ. Ufficio federale di topografia
рет. Uffizi federal da topografia)

swisstopo в Кьоніці, Ваберн
Загальна інформація
Країна Швейцарія
Дата створення 1838
Керівництво діяльністю здійснює Швейцарський федеральний департамент оборони, захисту населення та спорту
Штаб-квартира Ваберн, кантон Берн
46°55′42″ пн. ш. 7°27′06″ сх. д.
Кількість співробітників ▲370 осіб (2020)[1]
Director Фрідолін Вікі
swisstopo.admin.ch

Історія
  • 1838: Верховний квартермейстер, а пізніше генерал Швейцарської армії Гійльом-Анрі Дюфур заснував в Каружі «Швейцарське федеральне топографічне бюро».
  • 1842–1865: Видана «Топографічна карта Швейцарії» (карта Дюфура) в масштабі 1:100 000.
  • 1865: Топографічне бюро переїхало з Женеви до Берну; наступником Дюфура став Герман Зігфрід.
  • 1870–1922: Виданий «Топографічний атлас Швейцарії» (карта Зігфріда) в масштабах 1:25 000 та 1:50 000.
  • 1901: Топографічне бюро перетворено на підрозділ Швейцарського федерального військового департаменту та отримало назву «Швейцарська федеральна земельна топографія» (скорочення — «L+T»).
  • 1941: «Земельна топографія» переїхала до Ваберну.
  • 1952–1979: Видані Національні карти Швейцарії в масштабі 1:25 000.
  • 2002: swisstopo замінило «L+T» як торгова марка, логотип та скорочена назва офісу; офіційна назва однак лишилась «Федеральний топографічний офіс».

Карти

Основним продуктом Swisstopo є топографічні карти в семи різних масштабах. Швейцарські карти отримали численні схвальні відгуки за свою точність та якість.[2]

Звичайні (регулярні) карти
  • 1:25 000. Це найбільш детальні карти, корисні для багатьох цілей. Вони також популярні у туристів, особливо для відомих місць, як наприклад Церматт та Санкт-Моріц. Регулярно друкуються 208 карт цього масштабу. Першою надрукованою картою цього масштабу була «1125 Chasseral» 1952 року, останньою — «1292 Maggia» 1972 року. З 1956 року публікуються також і з'єднані карти, починаючи з «2501 St. Gallen» (вже існує більше 20). Вони мають ту саму інформацію, однак містять поєднання декількох звичайних карт, особливо для урбаністичних зон зі значною кількістю туристів.
  • 1:50 000. З 1994 року на цих картах дороги/стежки відмічені кольором. Їх рекламують як карти для туристів-хайкерів, альпіністів, велосипедистів та дослідників. З регулярним інтервалом друкуються 78 карт цього масштабу, а також бл.25 з'єднаних карт.
  • 1:100 000. Ці карти рекламуються як карти географічних регіонів, що є особливо цікавими для туристів. З регулярним інтервалом друкуються 24 карти цього масштабу, а також 11 з'єднаних карт.
  • 1:200 000. Швейцарія та оточуючі країни на чотирьох аркушах. З'єднані карти відсутні.
  • 1:300 000. Фотокопія карти масштабу 1:200.000 з Швейцарією на одному аркуші.
  • 1:500 000. Швейцарія з усіма країнами, з якими межує.
  • 1:1 000 000. Швейцарія з розширеним оточенням від Люксембургу до Боснії і Герцеговини.

Система нумерації

Систему нумерації регулярних швейцарських карт (крім з'єднаних) прямо заснована на географічному розташуванні. Номер карти завжди буде на одиницю вищим ніж номер дотичної карти з заходу та на одиницю нижче, ніж номер дотичної карти зі сходу. З півночі на південь, номери відрізняються на 20 для масштабу 1:25.000, на 10 для масштабу 1:50.000 та на 5 для масштабу 1:100.000. Однак, оскільки Швейцарія трошки більша, щоб мати лише 20 карт масштабу 1:25.000 в ширину, до цього правила є декілька виключень[3], але замість переходу на іншу систему, напр. карта на захід від «1199 Scuol» має назву «1199bis Piz Lad». Той же принцип існує і для деяких карт масштабу 1:50.000.

Туристичні карти
  • карти для хайкінгу, друкуються у масштабі 1:50.000. Засновані на звичайних картах масштабу 1:50.000, але додатково містять інформацію про маршрути для проходження та інформацію про громадський транспорт. Карти друкуються у співпраці з «Swisshiking».
  • гірськолижні карти, 1:50.000. Засновані на топографічних картах 1:50.000, але додатково містять інформацію про круті спуски, гірськолижні траси та траси для сноубордів.
  • карта доріг: два аркуші у масштабі 1:200.000, але не однакові з топографічною картою 1:200.000, оскільки не має контурних ліній. Друкується щороку.
  • Культурна Спадщина, 1:300.000
  • Карта музеїв, 1:300.000.
  • Карта замків, 1:200.000. Заснована на топографічній карті масштабу 1:200.000, але додатково включає інформацію про замки, фортеці та руїни.
  • мапа Евересту, у співпраці з багатьма іншими організаціями, напр. Національним географічним товариством.
  • мапа Swiss Path. «Swiss Path» — це маршрут для хайкінгу довкола Фірвальдштетського озера, створений на честь 700-ї річниці Швейцарської Конфедерації.
  • «Seeland-Trois lacs» (букв. "країна озер — три озера), масштаб 1:75.000, прямо не заснована на жодній топографічній карті та не має контурних ліній. Була створена для виставки «Expo. 02», яка проводилась у цьому регіоні.

Інші карти
  • супутникова карта, 1:300.000.
  • політична карта, 1:300.000, лише з політичними кордонами, не містить ніякої топографічної інформації, крім про озера;
  • «Колись та зараз» (нім. Einst und Jetzt), історична карта; 1:25.000: поки надруковані лише карти Берну та Базелю;
  • Карта використання земель, 1:300.000, лише зі статистичною інформацією (жодної топографічної);
  • Аеронавігаційна карта, 1:500.000, заснована на топографічній карті 1:500.000, з авіаційною інформацією;
  • карта/схема для глайдерів (планеристів тощо) (1:300.000);
  • карта/схема аеронавігаційних перепонів (1:100.000);
  • карта сонячної радіації.

Див. також

Примітки
  1. https://www.swisstopo.admin.ch/de/swisstopo/swisstopo-zahlen.html
  2. Edward Tufte. Envisioning Information. Graphics Press, May 1990. ISBN 0-9613921-1-8. See also Edward Tufte's «Ask E.T.» online forum: A classic book: Imhof's Cartographic Relief Presentation.
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 2 квітня 2015.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.