Громадський транспорт

Грома́дський тра́нспорт — мережа пасажирського транспорту, яка обслуговує широкий загал на противагу приватному транспорту, наприклад, приватним автомобілям або автомобілям на прокат. За рідкісним винятком, послуги громадського транспорту надаються за певну плату через придбання спеціалізованих одноразових (на одну поїздку або з безплатними пересадками на деякий час) квитків або проїзних (проїзних документів, карток) на визначений термін (1 місяць, 3 місяці, 6 місяців, рік).

Легкорейковий транспорт в Мельбурні, Австралія

Громадським транспортом є автобус, тролейбус, метро, трамвай, таксі, легкорейковий транспорт, приміські потяги, пороми, водні таксі, монорейки.[1]

Громадський транспорт може бути підконтрольним/не підконтрольним владі, субсидуватись/не субсидуватись владою. Найрозвиненіший в урбанізованих регіонах, але в меншій мірі в Північній Америці й Австралії.

Різновиди

Нерейковий
Маршрутка у Камеруні

Автобус є автомобільним транспортом зі здатністю перевезення багатьох пасажирів. Автобуси мало вимогливі до траси (рухаються звичайними дорогами), автобусні зупинки дешеві в обслуговуванні. Тому автобуси є провідним перевізником в сільській місцевості, в невеликих містах і селищах, є важливою часткою транспортної мережі великих міст.

Існують автобуси, що використовуються головним чином на далеких відстанях. Швидкісний автобус потребує відокремленого шляху, на кшталт швидкісного трамваю. Тролейбус використовує контактну мережу задля живлення.

Рейковий

Провідною метою пасажирського рейкового транспорту є перевезення пасажирів по спеціально прокладеному шляху — колії. Поїзди мають високу перевізну спроможність на малі/великі відстані, але потребують наявності інфраструктури й постійного обслуговування. Міським рейковим транспортом є трамвай, легкорейковий транспорт, приміська залізниця, фунікулер, монорейка, метрополітен.

Трамвай

Трамвай є першим рейковим вуличним транспортом. Вони мають більшу місткість ніж автобуси, але потребують постійного догляду за інфраструктурою. Легкорейковий транспорт є сучасне втілення трамваю, він має відокремлену колію, завдяки цьому більшу швидкість.

Метрополітен

Метрополітен є електрифікованою пасажирською залізницею в з високою пропускною спроможністю на міський території, є транспортною розв'язкою з іншими мережами.[2][3] Метрополітен зазвичай прокладається під/над поверхнею землі. Поза центрами міст метрополітени мають транспортні розв'язки на поверхні землі.

Як транспортний засіб використовують електропотяг на рейках, але деякі мережі використовують магнітну левітацію[4] або монорейку. Метрополітен має більшу швидкість й перевізну спроможність, ніж трамвай або легкорейковий транспорт, але меншу, ніж приміська залізниця. Він здатен транспортувати велику кількість людей на невелику відстань з малим землевикористуванням. Варіантами метрополітену є монорейковий транспорт й легкорейковий транспорт, і гібрид з приміською залізницею є S-Bahn.

Першою мережею метрополітену є Лондонський метрополітен відкритий в 1863.[5]

Ця технологія швидко розповсюдилась на інші міста Європи, пізніше на США. Ще пізніше Азія зазнала бум будівництва метрополітенів.[6]Наразі 160 міст світу мають мережі метрополітену загальною довжиною більше 8 000 км колії й 7000 станцій. Двадцять п'ять наразі будують метро.

Залізниця

Приміська залізниця є складовою часткою регіонального транспорту, вона пов'язує передмістя, села, селища з містом. Потяги зупиняються на всіх станціях, від маленького передмістя до центру міста. На станціях часто є автобусні транспортні розв'язки або перехоплюючі парковки. Періодичність може бути до декількох раз на годину. Приміська залізниця може бути частиною національної залізниці або експлуатуватися місцевими транспортними установами.

Міжміська залізниця обслуговує пасажирські перевезення між міськими територіями. Вона має декілька зупинок і високу середню швидкість, як правило, робить лише одну з декількох зупинок в місті. Ці перевезення також можуть бути міжнародними.

Високошвидкісний залізничний транспорт

Високошвидкісний залізничний транспорт — пасажирський залізничний транспорт який рухається в середньому зі швидкістю не менш 200 км/год. Більшість мереж побудовано в Японії і Європі і є конкурентом авіатранспорту на далеких відстанях.

Водний

Пором — це човен або корабель, який використовується для перевезення (або переправляння) пасажирів, а інколи і їхніх транспортних засобів, через водоймища. Пасажирський пором з багатьма зупинками зветься річковий трамвай. Пороми є частиною державної транспортної системи багатьох прибережних міст й островів, він дозволяє пряме сполучення між точками при тому, що капітальні витрати набагато нижчі, ніж при експлуатації мостів або тунелів, попри нижчу швидкість. Поромне сполучення також задіяне на великих відстанях (наприклад, великі відстані у Середземному морі).

Повітряний

Авіакомпанії займаються перевезенням пасажирів літаками між аеропортами. Авіамандрівка швидка, але потребує багато часу до і після польоту. Використовується при великих відстанях або нерозвиненості наземної інфраструктури інших видів транспорту.

Розв'язки

Транспортною розв'язкою є місце, де пасажир може змінити вид пересування. Більшість розв'язок дозволяє пішоходам стати пасажирами (наприклад, автобусна зупинка). В той же час кожна мережа має декілька центрів, які дозволяють пасажирам змінити транспорт. Це може бути зміна транспорту того ж різновиду, місцеві або міжміські перевезення (на кшталт центральних вокзалів).

Історія

Найпершими громадськими перевізниками є перші пороми. Цей вид перевезення є часткою грецької міфології, трупам у Давній Греції при поховані клали монету під їхній язик задля сплати перевізнику Харону для переправки їх в Аїд.

Історичними формами транспорту є диліжанс, що прямує по певному маршруту від трактиру до трактиру, й бурлаки перевозячи пасажирські кораблі по каналах з XVII сторіччя.

Омнібус, перша впорядкована транспортна мережа створена у місті Нант, Франція, в 1826 і в Лондоні в липні 1829[7].

В Україні: У 1985 р. в Україні перевезення пасажирів усіма видами транспорту, в тому числі залізничним, морським, річковим, авіаційним, частка метрополітену склала лише 4,4 %, трамвая — 12,1 %, тролейбуса — 18,0 % і автобуса — 58,6 %, таксі — 1,6 %. У 1990 р. це співвідношення дещо змінилося. Питома вага метрополітену зросла й склала 4,5 %, трамвая — до 13,3 %, тролейбуса — до 21,3 %, автобуса — зменшилася до 55 %, таксі — зменшилася до 1,2 %. У 1991 р. питома вага різних видів транспорту знову змінилася. Питома вага метрополітену зменшилася до 4,3 %, трамвая — залишилася рівною 13,3 %, тролейбуса — залишилася на тому самому рівні — 21,3 %, автобуса — зменшилася до 54,5 %, таксі — зросла на 0,2 % й склала 1,4 %. Тобто, основними видами транспорту в Україні 1980-1990-х років були автобуси, тролейбуси і трамваї, частка яких разом склала 89,1 %.

Перевезення

Міське

У міському транспортуванні домінують короткі перевезення декілька разів на день, приділяється увага дорозі і простоті користування.

Міжміське

В міжміському перевезенні переважає залізничне, автобусне та повітряне сполучення. На великі відстані авіаперевезення є домінуючими, економлячи час. На відстані до 1 000 км швидкісна залізниця може конкурувати з авіаперевезеннями, на короткі відстані конкурентноздатними є автобуси і звичайна залізниця. Комфорт є важливішим на далеких перевезеннях, ніж на коротких.

Клас

Клас перевезення залежить від якості послуг. Вищі класи є найякіснішими й найдорожчими. Не всі режими і оператори пропонують диференціацію послуг.

Спання

Якщо перевезення триває довгий час спальні місця є важливою частиною послуг. Наразі багато авіакомпаній, міжміські залізничні і автобусні перевізники пропонують подушки й ковдри для ночівлі мандрівників. Для покращення відпочинку пропонується преміум тариф в спальних вагонах, великі приватні каюти на кораблях і місця в літаках які перетворюються на ліжко. Економні туристи планують мандрівку вночі замість сплати за готель. Можливість спання по дорозі на роботу ще більш приваблює громадський транспорт.

Оскільки вночі поїзди або автобуси дешевші, ніж мотелі, безпритульні використовують їх для укриття в цей час доби[8][9]. Іноді, місцевий нічний маршрут, який є недорогим багатоцільового використання набуває репутацію «готелю, що рухається» для людей з обмеженими засобами. Більшість перевізників активно перешкоджає цьому.

Цікаво
  • Влада Токіо, Сінгапуру і Дубая намагаються спростити життя городян створенням громадського транспорту, водіями якого є роботи.[10]

Посилання
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 квітня 2011. Процитовано 30 березня 2009.
  2. Rapid transit. Merriam-Webster. Архів оригіналу за 21 квітня 2009. Процитовано 27 лютого 2008.; Metro. Міжнародний союз громадського транспорту. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 27 лютого 2008.
  3. Glossary of Transit Terminology. American Public Transportation Association. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 27 лютого 2008.
  4. Vuchic, Vukan and Casello, Jeffrey (2002). An Evaluation of Maglev Technology and Its Comparison With High Speed Rail (PDF). Transportation Quarterly 56 (2): 33–49.
  5. London, England, United Kingdom. National Geographic. Архів оригіналу за 5 листопада 2006. Процитовано 13 жовтня 2006.
  6. Ovenden, 2007: 7
  7. The London Omnibus
  8. Jane Lii, «Refuge On The Road: Homeless Find Nighttime Haven — The No. 22 Bus From Menlo Park To San Jose», San Jose Mercury News, 9 January 2000, 1A.
  9. Cathy Newman, «Silicon Valley: Inside the Dream Incubator», National Geographic 200, no. 6 (December 2001): 52-76.
  10. http://hronika.info/neverojatnoe/310422-specialisty-rasskazali-ob-avtomatizacii-i-gorodah-buduschego.html

Література

Ресурси Інтернету
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.