Thandor: The Invasion

Як і в безлічі інших RTS, у грі Thandor геймплей базується на зведенні міст, видобутку та використанні ресурсів, створенні армій і знищенні ворожих армій і міст. Однак є можливість уникнути війни завдяки дипломатії — укласти спочатку мир, а потім альянс з опонентами. Але в кампанії це неможливо, а в одиночній грі з останнім ворогом укласти альянс не вдасться[1].

У грі відсутній поділ на раси або фракції: сторони відрізняються тільки кольором будівель і юнітів і нанесеним на них логотипом.

Розробники не надавали великої уваги розробці сюжету[1]. Гравцеві належить відновити альянс Арес, який виявився практично знищений, і перемогти всіх його ворогів[5]. Кампанія розділена на кілька частин, кожна з яких — бойові дії на деякій планеті. По ходу сюжету відкриваються все нові і нові технології, доступні для вивчення, проте в кожній наступній місії технології, вивчені в попередній, знову стають невивченими. Перед стартом можна вибрати складність кампанії, однак при цьому вибирається не те, наскільки противники будуть розумні, а лише те, наскільки їх юніти сильніші (або слабкіші) за юніти гравця[6].

Також є деяка кількість додаткових кампаній.

Можлива гра через локальну мережу (до 8 гравців). Для мультиплеєра доступні як звичайні картки, так і цілі кампанії. Мережеві битви дозволяють повною мірою скористатися функціональністю дипломатії, яка в одиночній грі не так активно використовується.

Thandor: The Invasion була досить прохолодно сприйнята публікою.

Оглядач IGN Jeremy Dunham написав, що хоч йому і подобаються стратегії в реальному часі, а особливо з науково-фантастичною тематикою, але ця гру він би назвав прикладом того, як не треба організовувати ігрову механіку. Про графіку він відгукнувся захоплено, оцінивши деталізацію текстур на будівлях, якість освітлення, можливість наближати і обертати камеру. Були висловлені претензії до навчання, до звуку і до зручності інтерфейсу. Найбільша кількість претензій дісталося геймплею. Однак у першу чергу критиці піддалися не зовсім мінуси, а скоріше «особливості». Складність видобутку електроенергії, коли спочатку видобувається тритій, і потім на електростанції переробляється, протиставляється набагато простіший моделі в Warcraft. Поліпшення зброї не зачіпають вже випущену техніку, що загалом відповідає реалізму. Невдоволення викликали занадто великі за територією карти[7].

Ag.ru теж похвалили графіку, але звернули найбільшу увагу на проблеми з ШI юнітів: "Взяти хоча б упертість юнітів. Ну, те, що вони можуть взяти і, схибивши, жахнути по своїх, ще можна якось списати на реалістичність. Але от тупість при переміщеннях і виконанні наказів витерпіти просто неможливо "[1].

На думку GameSpot гра — звичайнісінька, і абсолютно нічим не примітна[6].