UFO (гурт)

Утворений в серпні 1969 року в Лондоні під назвою Hocus Pocus. До складу гурту ввійшли: Філ Могг (Phil Mogg; 15 квітня 1948, Лондон, Велика Британія) — вокал; Майк Болтон (Mick Bolton) — гітара та Піт Вей (Pete Way) — бас. Після приєднання до тріо ударника Енді Паркера (Andy Parker) музиканти взяло собі назву UFO. Уклавши у березні 1970 року угоду з невеликою фірмою «Beacon Records» гурт наступного року дебютував лонгплеєм «UFO І». Цей альбом, записаний лише за шість днів, пропонував мішанину з прогресивного спейс-року, блюзу та бугі. Однак дебютна робота, як і наступні лонгплеї — «UFO II — Flying (One Hour Space Rock») та «UFO Live (Landed In Japan)» — не отримали великого визнання у Британії. Інша доля спіткала музикантів у Німеччині та Японії, де гурт здобув багато палких прихильників.

У січні 1972 року UFO вирішив залишити Майк Болтон і на його місці з'явився колишній гітарист груп Shagat та Bloodwyn Pig Ларрі Вейлліс (Larry Wallis). Проте внаслідок суперечок з Філом Моггом гітарист протримався у складі UFO лише до жовтня 1972 року, після чого приєднався до формації Pink Fairies. З листопада 1972 року з гуртом виступав Берні Марзден (Bernie Marsden) — гітара, який у червні наступного року поступився місцем гітаристу німецької формації Scorpions Міхаелю Шенкеру. Разом з цим музикантом гурт уклав угоду з фірмою «Chrysalis» і розпочала найкращий період своєї кар'єри. Відкривав його чудовий альбом «Phenomenon», виданий у травні 1974 року, а закінчували такі класичні нині композиції, як «Rock Bottom» та «Doctor Doctor». Водночас музика гурту зазнала змін, зорієнтувавшись на соковитий хеві-метал, прикрашений повними винахідливості сольними партіями Шенкера.

У другій половині 1974 року під час промоційного турне Скандинавією та Британією склад гурту зміцнив другий гітарист Пол Чепмен (Paul Chapman) — колишній учасник Skid Row і майбутній Lone Star. У липні 1975 року на музичному ринку з'явився черговий лонгплей «Force It», а тим часом гурт наполегливо гастролював в США. Однак надалі UFO користувались зростаючою популярністю на Старому континенті.

У вересні 1975 року співпрацю з гуртом розпочав колишній клавішник формації Heavy Metal Kids Денні Піронел (Danny Peyronel). Наступного року за його участю з'явилась платівка «No Heavy Petting» з такими класичними творами як «Natural Thing» та «Belladonna». У липні 1976 року Піронел перейшов до Blue Max, a його місце зайняв екс-Savoy Brown Пол Реймонд (Paul Raymond). Новим складом гурт записав три цікавих альбоми: «Lights Out», «Obsession» та концертний «Strangers In The Night», який виявився прощальним для Міхаеля Шенкера. У листопаді 1978 року гітарист залишив UFO, щоб на деякий час повернутися до Scorpions, а пізніше утворити власну формацію MSG. Відтоді кар'єра гурту зазнала занепаду, музикантам так і не вдалося відшукати колишню славу.

Шенкера замінив Пол Чепмен (цього разу він потрапив до UFO надовго) і з його участю було записано альбом 1980 року «No Place To Run». У липні 1980 року замість Реймонда було запрошено екс-Wild Horses Ніла Картера (Neil Carter), який взяв участь у роботі над альбомами «The Wild, The Willing & The Innocent» та «Mechanix».

У червні 1982 року UFO залишив один з її засновників — Піт Вей, який вирішив продовжити власну кар'єру у формації колишнього учасника Motorhead «Фаста» Едді Кларка — Fastway. Проте Вей недовго залишався у Кларка і 1983 року зустрівся з Полом Реймондом у групі Waysted.

Тим часом квартет, що залишився, запропонував 1983 року альбом «Making Contact», а до участі у промоційному турне запросив відомого басиста Біллі Шієна (Billy Sheehan). Однак того ж року музиканти вирішили припинити спільну діяльність.

Наприкінці 1984 року Філ Могг вирішив відродити UFO і разом з Полом Греєм (Paul Gray) — бас; Полом Реймондом — клавішні, гітара; Атоміком Тонні М. (Atomik Tommy M.) — гітара та Джимом Сімпсоном (Jim Simpson) — ударні записав непоганий лонгплей «Misdemeanor». Проте платівка не здобула очікуваного успіху, як і міні-альбом «Ain't Misbeavin'», записаний без Пола Реймонда, і восени 1988 року гурт знову припинив свою діяльність.

1991 року Філ Могг та Піт Вей з відчаєм увірвалися на музичний ринок з платівкою «High Stakes & Desperate Men». Це чергове видання UFO разом з лідерами гурту записували гітарист Лоуренс Арчер (Lawrence Archer) (екс-Grand Slam) та ударник Клайв Едвардс (Clive Edwards) (екс-Wild Horses). Лонгплей так і не отримав визнання і здавалося, що гурт залишився лише в історії. Однак несподівано наприкінці 1993 року UFO знову відродилась, цього разу у сенсаційному складі: Шенкер, Могг, Вей, Паркер та Реймонд. Музиканти вирушили у концертне турне Німеччиною (разом з Quiet Riot та Докі Холлідеєм), а наступного року нагадали про себе альбомом «Heaven's Gate Live». Наприкінці 1995 року місце Паркера зайняв Саймон Райт (Simon Wright) з AC/DC. Після появи 1995 року альбому «Walk On Water» учасники гурту знов пішли кожен своїм шляхом.

У 2000 році Міхаель Шенкер знову відновив діяльність гурту і гурт випустив диск «Covenant».

• 1970: UFO
• 1971: UFO II — Flying (One Hour Space Rock)
• 1974: Phenomen
• 1975: Force It
• 1976: No Heavy Petting
• 1977: Lights Out
• 1978: Obsession
• 1980: No Place To Run
• 1981: The Wild, The Willing & The Innocent
• 1982: Mechanix
• 1983: Making Contact
• 1985: Misdemeanour
• 1988: Ain't Misbehavin (EP)
• 1992: High Stakes & Dangerous Men
• 1995: Walk On Water
• 2000: Covenant
• 2002: Sharks
• 2004: You Are Here
• 2006: The Monkey Puzzle
• 2009: The Visitor
• 2012: Seven Deadly
• 2015: A Conspiracy of Stars