Zeffiro (1905)

«Дзеффіро» (італ. Zeffiro) — ескадрений міноносець типу «Нембо» ВМС Італії часів Першої світової війни.

Ескадрений міноносець «Дзеффіро»
Zeffiro
Ескадрений міноносець «Дзеффіро»
Служба
Тип/клас Ескадрений міноносець типу «Нембо»
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Спущено на воду 14 травня 1904 року
Введено в експлуатацію 1 квітня 1905 року
Виведений зі складу флоту 13 березня 1923 року
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 330 тонн (стандартна)
360 тонн (повна)
Довжина 63,4 м
Ширина 5,9 м
Осадка 2,1 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × вертикальні парові машини
3 × парові котли «Thornycroft»
Гвинти 2
Потужність 5 000 к.с.
Швидкість 30 вузлів
Автономність плавання 2 000 миль на швидкості 12 вузлів
Екіпаж 55
Озброєння
Артилерія 5 × 57/43-мм гармат
Торпедно-мінне озброєння 4 × 356-мм торпедні апарати

Історія створення

Ескадрений міноносець був закладений на верфі «Cantieri Pattison» в Неаполі. Корабель був спущений на воду 14 травня 1904 року, вступив у стрій 1 квітня 1905 року.

Історія служби

Італійсько-турецька війна

Есмінець «Дзеффіро» брав участь в італійсько-турецькій війні. 29-30 вересня 1911 року він взяв участь у бою біля Превези, під час якого було потоплено 3 турецькі міноносці і захоплений один допоміжний крейсер[1][2].

У 1912 році, корабель, як і однотипні есмінці, був модернізований. 57-мм гармати «57/43 Mod. 1887» були замінені на 76-мм «76/40 Mod. 1916 R.M». 356-мм торпедні апарати були замінені на 450-мм[3][4].

У 1914-1915 роках на кораблі було встановлене обладнання для постановки 10-16 мін.

Перша світова війна

Після вступу Італії у Першу світову війну «Дзеффіро» був включений до складу IV ескадри есмінців (разом з есмінцями «Аскаро», «Карабіньєре», «Понтьєре», «Фучільєре» і «Карабіньєре»), яка базувалась у Бріндізі. Командував кораблем капітан III рангу Артуро Чано[4].

24 травня 1915 року, через 2 години після вступу Італії у війну, «Дзеффіро» пробрався в бухту Градо, де торпедами і артилерійським вогнем пошкодив декілька моторних човнів, портові споруди та казарми[4].

3/4 та 4/5 травня 1916 року «Дзеффіро» разом з «Фучільєре» здійснив постановку мінних полів поблизу Шибеника[4].

Вранці 12 травня того ж року «Дзеффіро» (командир корабля - капітан II рангу Костанцо Чано, брат попереднього командира ), «Фучільєре», «Альпіно» та міноносці «30 P.N» і «46 P.N» проникли в бухту Пореча і пошкодили артилерійським вогнем ангари ворожих літаків[5][4].

У 1917 році «Дзеффіро» разом з іншими есмінцями декілька разів прикривав атаки італійських літаків на австро-угорські об'єкти.

Післявоєнна служба

Після закінчення війни, у 1919-1921 роках корабель був модернізований. Була змінена надбудова, демонтований один котел і димова труба, внаслідок чого потужність силової установки зменшилась до 3 400 к.с., а швидкість - до 25 вузлів.

У липні 1921 року корабель був перкласифікований на міноносець.

5 квітня 1923 року «Дзеффіро» був виключений зі складу флоту і зданий на злам.

Література
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)

Посилання

Примітки
  1. La Guerra Italo Turca - Betasom - XI Gruppo Sommergibili Atlantici.
  2. La Guerra Italo Turca Del 1911 - Blitzkriegmilitaria Forum Архівовано 4 marzo 2016 у Wayback Machine.
  3. Nembo destroyers (1902 - 1905) - Regia Marina (Italy)
  4. Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 67-69-97-151-154.
  5. anmi taranto Архівовано 2010-12-10 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.