Артуро Чано
Артуро Чано (італ. Arturo Ciano, 21 січня 1874 року, Ліворно - 31 серпня 1943 року) - італійський адмірал та підприємець.
Артуро Чано | |
---|---|
італ. Arturo Ciano | |
Народження |
21 січня 1874 Ліворно, Тоскана, Італія |
Смерть | 31 серпня 1943 (69 років) |
Країна | Королівство Італія |
Звання | Адмірал |
Війни / битви | Перша світова війна |
Нагороди |
Біографія
Артуро Чано народився 21 січня 1874 року в Ліворно. У 1890 році вступив до Військово-морської академії, яку закінчив у 18*93 році у званні гардемарина. Ніс службу у морській артилерійській школі, потім на торпедному крейсері «Тріполі», потім на бронепалубному крейсері «Догалі» і паровому фрегаті «Палестро».
З початком італійсько-турецької війни був командиром міноносця «Кліо» у званні старшого лейтенанта. Наступного року був призначений в Артилерійське управління в Ла-Спеції.
Після вступу Італії у Першу світову війну командував есмінцем «Дзеффіро» у званні капітана III рангу. 24 травня 1915 року, через 2 години після вступу Італії у війну, «Дзеффіро» пробрався в бухту Градо, де торпедами і артилерійським вогнем пошкодив декілька моторних човнів, портові споруди та казарми. За це Артуро Чано був нагороджений Срібною медаллю «За військову доблесть»6[1].
Під час Першої світової війни разом з Габріеле д'Аннунціо, Луїджі Ріццо, а також братами Алессандро і Костанцо брав участь в атаках торпедних човнів MAS проти австро-угорських сил у Верхній Адріатиці. Дослужився до звання дивізійного адмірала резерву флоту.
Надалі був генеральним директором верфі «Odero-Terni-Orlando».
Артуро Чано був пов'язаний з фашистським рухом, він був цитований принаймні у 50 публікаціях[2].
Помер за нез'ясованих обставин. За свідченнями Фабріціо Чано, сина Галеаццо Чано помер від інфаркту під час подорожі у поїзді. Ходили чутки про самогубство[3].
Нагороди
- Кавалер Савойського військового ордену (1917)
- Срібна медаль «За військову доблесть» (1916)
- Срібна медаль «За військову доблесть» (1917)
- Золотий хрест за військову вислугу
- Пам'ятна медаль за участь в італійсько-турецькій війні 1911-1912 років
- Пам'ятна медаль за участь в італійсько-австро-угорській війні 1915-1918 років
- Пам'ятна медаль об'єднання Італії
- Пам'ятна медаль за перемогу
- Орден «За заслуги у праці» (1940)
Примітки
- Cfr. in Ottorino Ottone Miozzi, Le medaglie d'argento al valor militare. vol. III, tomo I, dal 1793 al 1939. Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 2001, p.278.
- books.google.it.
- Nel suo libro di memorie Quando il nonno fece fucilare papà a p.123.