Єва Збаразька

Походила зі княжого роду Вишневецьких. Донька князя Олександра Вишневецького, старости Річицького, та Катерини Скорутянки. Здобула гарну домашню освіту.

1593 року вийшла заміж за лютеранина Петра Владиславовича Збаразького. Попервах робила неодноразові фундації й пожертви на користь Києво-Печерської лаври. Втім, у 1595 або роком пізніше під впливом єзуїта Каспера Нагая разом з чоловіком перейшла в католицтво. Проте деякі дослідники піддають це твердження сумнівам. У шлюбі дітей не було. Можливо, під цим впливом Єва все ж перейшла в католицтво.

Відзначалася енергією та запальним норовом. Наслідуючи родичів, активно розширювала маєтності разом з чоловіком. Відомі численні записи щодо майнових справ, що велися Дорогочинським ґродським судом. Здійснювала на чолі загону вояків наїзди на сусідів. Так, у записі актової книги від 15 листопада 1596 року повідомляється, що княжна Єва Збаразька прибрала до своїх рук маєток Ожогівці, який вона перед цим передала в оренду Миколі Вонсовичу.

1612 року помирає чоловік. Після цього Єва Збаразька усі кошти спрямовує на підтримку католицьких церков й монастирів у своїх землях, втім не забувала надавати кошти Києво-Печерській лаврі. Померла 1618 року (деякі вчені все ж вказують на 1617 рік). Ймовірно, померла в Києві. Похована в Києво-Печерській лаврі.

• Українські гуманісти епохи відродження.– У 2-х частинах.– К.,1995.–42 с.
• Центральний державний історичний архів України у місті Києві (далі — ЦЦІАУК). -Ф. 22, оп. 1, спр. 9, арк.620
• Івакін В. Поменники як джерело роду князів Вишневецьких. Просемінарій. Медієвістика. Історія церкви, науки, культури. / вип. 4. — Київ, 2000. 5
• С. Зимницъка — Проблема зміни віри представниками роду князів Вишневецьких у вітчизняній та зарубіжній історіографії^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 540—553. (пол.)
• Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. — Warszawa, 1895.

• Шлюбні зв'язки княжих родин Острозьких, Заславських, Корецьких, Чорторийських, Санґушків, Збаразьких, Вишневецьких із зазначенням віровизнання подружжя та дати шлюбу (середина XVI — середина XVII ст.)^{[недоступне посилання з червня 2019]}