Євдокимов Григорій Єремійович

Григорій Єремійович Євдокимов (жовтень 1884(1884), місто Павлодар Семипалатинської області, тепер Казахстан — розстріляний 25 серпня 1936, місто Москва, тепер Російська Федерація) радянський партійний діяч, відповідальний секретар Ленінградського губернського комітету ВКП(б), секретар ЦК ВКП(б). Депутат Всеросійських Установчих зборів у 1917 році. Член Президії ВЦВК у 1918 році, член ЦВК СРСР, член Президії ЦВК СРСР у 1925—1927 роках. Член ЦК ВКП(б) у березні 1919 — березні 1920 року і в квітні 1923 — листопаді 1927 року. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) з 1 січня по 9 квітня 1926 року.

Євдокимов Григорій Єремійович
Народився жовтень 1884
Павлодар, Семипалатинська область, Степове генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 25 серпня 1936(1936-08-25) (51 рік)
Москва, СРСР
Поховання Новий донський цвинтар
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність росіянин
Діяльність політик
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада Член Всеросійської ради
Партія ВКП(б)

Життєпис

Народився в родині міщанина. Закінчив дворічне приходське училище, потім п'ять проків навчався в міському училищі. Після закінчення міського училища з 1899 року працював матросом на річкових суднах.

Член РСДРП(б) з 1903 року.

Вів революційну роботу в Семипалатинську, Акмолинській і Томській губерніях. Вперше заарештований в 1908 році, незабаром звільнений.

З 1908 по 1913 рік вів революційну пропаганду в Омську та Павлодарі. У 1913 році виїхав до Санкт-Петербурга, з 1913 по 1915 рік працював робітником-фрезерувальником на заводах.

У 1915 році заарештований і засуджений до адміністративного заслання у Верхоленський округ Іркутської губернії, звідки втік у 1916 році. Невдовзі заарештований і до лютого 1917 року перебував у в'язниці.

З лютого 1917 року — агітатор та член Петроградського комітету РСДРП(б), член Петроградської ради. Брав участь у створенні загонів Червоної гвардії.

З листопада 1917 по 1918 рік — завідувач відділу праці Петроградської ради. У 1918 році — член Петроградської Ради народного господарства. У 1918—1919 роках — член Петроградського губернського комітету РКП(б). З 1918 по 7 лютого 1919 року — комісар промисловості і торгівлі Ради народних комісарів Союзу комун Північної області в Петрограді.

7 лютого 1919 — липень 1920 року — секретар Петроградської ради. 11 липня 1919 — липень 1920 року — член президії Петроградської ради. У липні — серпні 1920 року — секретар Петроградської ради і виконавчого комітету Петроградської губернської ради. У роки Громадянської війни брав участь в обороні Петрограда, член колегії Петроградського губернського продовольчого комітету.

З 12 січня по 23 лютого 1920 і з 25 березня по 5 липня 1920 року — завідувач відділу агітації і пропаганди Петроградського міського комітету РКП(б). З 6 липня по серпень 1920 року — завідувач відділу агітації і пропаганди Петроградського губернського комітету РКП(б).

З 25 серпня 1920 по 10 травня 1921 року — начальник політичного відділу і член Революційної військової ради 7-ї армії Західного фронту РСЧА.

У вересні 1920 — серпні 1921 року — заступник голови Петроградської ради і заступник голови виконавчого комітету Петроградської губернської ради.

У січні 1922 — травні 1923 року — голова Петроградської губернської ради профспілок. У лютому 1922 — травні 1923 року — голова Північно-Західного бюро ВЦРПС у Петрограді.

18 січня 1923 — вересень 1925 року — член Північно-Західного бюро ЦК РКП(б).

У травні 1923 — 24 березня 1926 року — заступник голови Петроградської ради і заступник голови виконавчого комітету Петроградської губернської ради. Одночасно, в серпні 1923 — 24 березня 1926 року — заступник голови Північно-Західної обласної Економічної наради.

3 листопада 1925 — 7 січня 1926 року — відповідальний секретар Ленінградського губернського комітету ВКП(б). Був одним із найближчих соратників Г ригорія Зінов'єва, брав активну участь в діяльності «нової опозиції».

1 січня — 9 квітня 1926 року — секретар ЦК ВКП(б).

З 1 березня 1927 по 1928 рік — член правління і заступник голови Центроспілки.

У грудні 1927 року виключений з ВКП(б) за опозиційну діяльність. У червні 1928 року поновлений в партії.

У 1928 році — заступник голови Ульяновської губернської планової комісії.

У 1928—1929 роках — голова Середньоволзької обласної (крайової) спілки сільськогосподарської кооперації.

У 1929 — березні 1932 року — член правління Колгоспцентру СРСР. Одночасно, з 1931 по березень 1932 року — член правління Хліботваринспілки.

У березні 1932 — 26 лютого 1933 року — начальник Головного управління молочно-жирової промисловості Народного комісаріату постачання СРСР.

26 лютого 1933 — березень 1934 року — начальник Головного управління транспортного господарства і холодильної промисловості та начальник транспортного сектора Народного комісаріату постачання СРСР.

У березні — серпні 1934 року — начальник Головного управління молочної промисловості Народного комісаріату постачання СРСР.

У серпні — грудні 1934 року — начальник Головного управління молочної промисловості Народного комісаріату харчової промисловості СРСР.

8 грудня 1934 року заарештований органами НКВС. 16 січня 1935 року засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР до 8-ми років позбавлення волі. З січня 1935 по липень 1936 року відбував покарання у виправно-трудових таборах НКВС. Повторно засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 24 серпня 1936 року до страти, розстріляний наступного дня. Похований на Донському цвинтарі Москви.

13 червня 1988 року реабілітований, 5 листопада 1988 року посмертно поновлений у партії.

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.