Єгоров Валентин Никандрович

Валентин Никандрович Єгоров (нар. 1896(1896), село Городець Балахнінського повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація 1946, військовий госпіталь, Російська Федерація) радянський діяч, прокурор Нижньогородської губернії, голова виконавчого комітету Гомельської губернської ради. Член Комісії радянського контролю при РНК СРСР у 1934—1938 роках.

Єгоров Валентин Никандрович
Народився 1896(1896)
село Городець Балахнінського повіту Нижньогородської губернії, тепер Нижньогородської області, Російська Федерація
Помер 1946(1946)
Громадянство  Росія,  СРСР
Національність росіянин
Партія КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в родині офіціанта пароплава. У 1907 році закінчив церковноприходську школу села Городця Балахнінського повіту, у 1911 році — ремісничу школу в Нижньому Новгороді.

З жовтня 1911 по листопад 1912 року — столяр-червонодеревник майстерні Бунєєва в селі Городці. З листопада 1912 по грудень 1913 року — столяр-червонодеревник майстерні Бунєєва в місті Сормово.

У грудні 1913 — липні 1917 року — столяр-червонодеревник чавуноливарного заводу акціонерного товариства «Сормово».

У липні 1917 — лютому 1918 року — член Сормовського повітового комітету і заводського комітету РСДРП(б) Сормовського заводу.

Член РСДРП(б) з жовтня 1917 року.

У лютому — грудні 1918 року — суддя Сормовського народного суду Нижньогородської губернії.

У грудні 1918 — жовтні 1919 року — голова Нижньогородської губернської ради народних суддів.

У жовтні 1919 — червні 1920 року — голова Нижньогородського губернського революційного трибуналу.

У червні 1920 — травні 1921 року — голова Сормовського районного комітету РКП(б) Нижньогородської губернії.

У травні 1921 — червні 1922 року — завідувач Нижньогородського губернського відділу юстиції.

У червні 1922 — червні 1923 року — прокурор Нижньогородської губернії.

У червні 1923 — січні 1925 року — завідувач Нижньогородського губернського адміністративного відділу, заступник голови виконавчого комітету Нижньогородської губернської ради.

У січні 1925 — грудні 1926 року — голова виконавчого комітету Гомельської губернської ради Білоруської СРР.

У грудні 1926 — лютому 1929 року — заступник народного комісара внутрішніх справ РРФСР. Одночасно з листопада 1927 по січень 1928 року — в.о. народного комісара внутрішніх справ РРФСР.

У лютому 1929 — лютому 1934 року — голова Центральної спілки житлокооперації. У 1931—1933 роках — член президії Всесоюзної ради житлокооперації (комунального господарства) при ЦВК СРСР.

У березні 1934 — травні 1937 року — керівник житлово-комунальної групи Комісії радянського контролю при РНК СРСР.

У травні 1937 — квітні 1938 року — уповноважений Комісії радянського контролю при РНК СРСР по Татарській АРСР. 29 травня 1938 року звільнений від роботи в Комісії радянського контролю при РНК СРСР.

У травні 1938 — березні 1939 року — інспектор контрольно-інспекторської групи Всесоюзного радіокомітету при РНК СРСР.

У березні 1939 — серпні 1940 року — директор Лісоторгового об'єднання Центросоюзу.

У 1939 році закінчив екстерном школу-десятирічку в Москві. З вересня по грудень 1940 року — студент Академії керівних кадрів Народного комісаріату комунального господарства РРФСР. З грудня 1940 по липень 1941 року — студент Московського учительського інституту, закінчив перший курс.

У липні 1941 — січні 1942 року — начальник бази НКВС СРСР на станції Бескудниково Московської залізниці.

З січня 1942 по квітень 1943 року перебував у в'язниці міста Казані.

З квітня 1943 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив писарем 516-го кулеметно-артилерійського батальйону 15-го стрілецького корпусу 156-го укріпленого району, був партійним організатором підрозділу. У травні 1944 року важко поранений, лікувався в хірургічному польовому пересувному госпіталі № 4341, де й помер на початку 1946 року.

Нагороди

Примітки

    Джерела

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.